Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 658/1141/18.

Обставини справи

Особа звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 12 серпня 2016 року її було прийнято на посаду перукаря ТОВ «Ю»

13 березня 2018 року її було ознайомлено з наказом від 12 березня 2018 року № 12 про звільнення з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України в якому вона зазначила, що з наказом не погоджується, тому що її не попередили про перепрофілювання діяльності товариства, та не запропонували іншої посади. З огляду на наведене її звільнили з порушенням трудового законодавства, а саме положень частини першої статті 492 КЗпП України. Крім того, ТОВ «Ю» взагалі не приймало рішень про перепрофілювання своєї діяльності. Враховуючи зазначене, вона просила: визнати незаконним наказ ТОВ «Ю»  про звільнення її с посади перукаря; поновити її на посаді перукаря у ТОВ «Ю»; стягнути з ТОВ «Ю» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3 487,80 грн.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області позовну заяву залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою представника позивача.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що в судові засідання, призначені на 24 вересня 2018 року та 23 жовтня 2018 року не з’явилася представник позивача, яка подала заяви про відкладення розгляду справи. У вказаних заявах не наведено поважних причин для такого відкладення, тому суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої  статті 257 Цивільного процесуального кодексу України.

Постановою Херсонського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з моменту відкриття провадження у справі до постановлення оскаржуваної ухвали місцевого суду минуло більш як три місяці, а з часу пред`явлення позову - більш як шість місяців, у жодне з призначених судових засідань позивач та її представник не з`явилися. Представник позивача з часу укладення договору про надання правничої допомоги (10 серпня 2018 року) і до судового засідання місцевого суду 24 вересня 2018 року завчасно не ознайомилася з матеріалами справи.

Документи, які позивач просила витребувати у ТОВ «Ю», були долучені товариством до відкликання на позовну заяву, який надійшов до місцевого суду 13 серпня 2018 року. Того ж дня відзив на позовну заяву було направлено позивачу. Адвокат підтвердила, що вона була повідомлена про судове  засідання місцевого суду, призначене на 23 жовтня 2018 року, а тому і позивач була повідомлена належним чином про місце і час розгляду справи. За таких обставин оскаржувана ухвала місцевого суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, передбачені законом підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм процесуального права.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що частинами першою, другою, п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляду справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Також ВС зауважив, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов’язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

ВС наголосив, що зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов’язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановивши, що позивач та її представник, бувши належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з’явилися в судове засідання місцевого суду, і від них не надходило заяв про розгляд справи за їх відсутності, суди дійшли правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.