У київському видавництві «Юрінком Інтер» побачила світ книга Володимира Королюка «Провісник нового і праведного закону (штрихи до портрета Леоніда Юзькова на тлі історичної епохи)», присвячена першому Голові Конституційного Суду України, одному із засновників Національної академії правових наук України, доктору юридичних наук, професору Леоніду Петровичу Юзькову.
Для широкого загалу постать Леоніда Юзькова, на жаль, мало відома, тому факти з його життя, спогади людей, які особисто знали цього найавторитетнішого лідера конституційного процесу в Україні початку 1990-х років, будуть справжнім відкриттям. Разом із автором видання – відомим журналістом Володимиром Королюком читачі відчують дух епохи, в якій формувався видатний державний діяч Леонід Юзьков, побачать головного героя в «інтер’єрі подій», почують свідчення людей, які в різні часи були поряд із ним – близьких, друзів, колег. Серед них – відомий вчений-конституціоналіст, кандидат юридичних наук Володимир Кампо, який написав вступне слово. Ця книга, за його глибоким переконанням, вкрай необхідна, бо відновлення об’єктивної істини та історичної справедливості, розкриття ролі й значення «провісника нового і праведного закону» Леоніда Юзькова актуальні сьогодні як ніколи.
Кожен із чотирьох розділів видання – ніби окрема сторінка життя Леоніда Юзькова, впродовж якого, за словами автора, вчений шукав «справедливого управління та юридичного оформлення прагнення українського народу до волі, до сформування громадянського суспільства».
У «передньому» розділі читач знайомиться з юними роками Леоніда Юзькова, який до останніх днів залишався «романтиком із чистою душею, який вірив у ЛЮДИНУ, у її світле призначення на землі». Для багатьох колег і однодумців він був не лише другом, а й духовним наставником, адже всі свої думки і вчинки звіряв за висловом: «Треба робити усе так, щоб не було соромно перед людьми».
Два наступних розділи – «Час сподівань і …розчарувань» і «Біля витоків сучасного українського конституціоналізму» об’єднали студентські роки Леоніда Юзькова, його навчання в аспірантурі рідного університету ім. Т.Г.Шевченка, а згодом, після завершення дисертаційного дослідження, роботу на посаді старшого викладача кафедри державного і адміністративного права юридичного факультету цього університету. Саме в цей час перед Леонідом Юзьковим відкрилися нові наукові й правові горизонти – він стає знаним автором численних наукових праць у галузі конституційного права, серед яких монографії, підручники, навчальні посібники з питань конституційного права, міжнародного публічного права.
Погляди вченого на розбудову правової держави знайшли втілення в багатьох наукових працях, зокрема в доробку «Верховенство Конституції і конституційність законів», де Леонід Петрович стверджує, що «Над Конституцією – лише Бог», над нею не можуть «стояти» не тільки державні (правові) акти, а й будь-які інші соціальні акти: політичні, корпоративні, акти самоврядування тощо. Усі вони повинні відповідати букві й духу Конституції, але й сама Конституція, за словами вченого, має бути «конституційною».
У липні 1992 року Верховна Рада України обрала Леоніда Юзькова Головою Конституційного Суду України. Цим подіям присвячений четвертий, останній розділ книжки – «Генерал без армії». Так називав себе сам Леонід Петрович, коли Верховна Рада протягом року так і не змогла сформувати склад суддів КСУ. Та попри це завдяки Леоніду Юзькову в Україні була сформована потужна когорта його соратників і послідовників – майбутніх суддів Конституційного Суду України.
Разом із однодумцями Леонід Юзьков брав участь у створенні Декларації про державний суверенітет та проекту Конституції України. На думку доктора юридичних наук Віктора Ковальського, «лише ці два історичні документи дають загальне уявлення про організаційні та інтелектуальні здібності вченого». А перелік офіційних посад та громадських обов’язків у різних органах і закладах, у діяльності яких брав участь Леонід Юзьков, свідчить про те, що він був неординарним державним діячем. З огляду на це, книга Володимира Королюка дає змогу читачеві збагнути ту величезну роль, яку відіграв у конституційному русі Леонід Юзьков і як багато міг би ще зробити для розбудови України, бо понад усе шанував «права людини та прагнув, щоб Конституція України їх боронила».
_03_03.png)
