Попри всі дискусії навколо легітимності Вищої кваліфікаційної комісії суддів, цей орган продовжує виконувати свої функції. Цього разу «кваліфікаційники» рекомендували до переведення суддів, які через бойові дії не мають змоги здійснювати правосуддя на сході.
Вимушений рух
Служителів Феміди, які бажають змінити місце роботи, на засіданні, що відбулося 22 вересня, виявилося чимало. Більшість указали в заяві на переведення на певні сімейні обставини. Зокрема, багато володарів мантій після призначення на посади є відірваними не тільки від малої батьківщини, а й від власних родин.
Так, суддя Харцизького міського суду Донецької області Надія Сташків повідомила, що установа, де вона мала протягом 5 років здійснювати правосуддя, нині не працює. Причиною припинення роботи суду є бойові дії в деяких районах Донецької та Луганської областей. Натомість до причин, які спонукають Н.Сташків змінити місце роботи, додалася ще й нагальна потреба постійного догляду за матір’ю, чий стан здоров’я унеможливлює її самотнє проживання на Тернопільщині. Саме у зв’язку із сімейними обставинами вона й просила членів ВККС перевести її до Тернопільського міськрайонного суду. З аналогічних підстав суддя Слов’янського міжрайонного суду Ольга Ільяшевич попросила перевести її до Житомирського районного суду.
Втім, необхідність піклування про рідних — це не єдина причина зміни «дислокації» суддів із Донбасу, на яку змушені піти навіть ті володарі мантій, які ще не склали присяги. У такій ситуації, зокрема, опинилася суддя Господарського суду Донецької області Лариса Ніколаєва, яка поки що не встигла професійно реалізувати себе, бо не розглянула жодної справи.
Питання життя
Втім, якщо Л.Ніколаєва вирішила пошукати кращої долі в Господарському суді Одеської області через блокування роботи суду на Донеччині, то її колега з Краснодонського міськрайонного суду Луганської області Дмитро Шмигельский змушений покинути рідні домівку й суд через небезпеку для життя. Він наголосив, що «зазнавав переслідувань через свої політичні погляди». Д.Шмигельський пояснив, що змушений просити про переведення до Ірпінського міського суду на Київщині через побоювання за безпеку членів своєї родини. Він також додав, що термін його щорічної відпустки закінчився. «А сьогодні в мене спливає лікарняний, і я не знаю, що робити, адже виконувати свої обов’язки в тій місцевості, де я працюю зараз, мені просто не дадуть», — переконаний Д.Шмигельський.
Голова ВККС І.Самсін під час спілкування із суддею запитав у нього, що той планує робити, якщо найближчим часом відповідного указу Президента не буде? Д.Шмигельський запевнив, що поїде до Ірпеня й допомагатиме колегам, щоб хоч чимось бути корисним правосуддю й суспільству, адже повертатися, за словами судді, йому вже нікуди
Суддя Сніжнянського міського суду Донецької області Євген Лялюк повідомив, що бажає перевестися до свого рідного краю — в м.Львів — і працювати там у Сихівському районному суді. За словами володаря мантії, до лиха, яке спіткало м.Сніжне та суд, додалося ще упереджене ставлення до нього. «Зараз до мене ставляться як до львів’янина. А там, де я працюю, таке ставлення висловлюється в негативному контексті», — наголосив Є.Лялюк.
Після тривалого усамітнення членів комісії І.Самсін зрештою висловив її позицію про надання рекомендації щодо переведення зазначених володарів мантій та ще 8 їхніх колег із регіонів, де тривають бойові дії, до інших судів у разі наявності там вакансій. Загалом рекомендації щодо переведення в межах 5-річного строку отримали 15 володарів мантій.
Утім, «кваліфікаційники», надаючи своїм молодим колегам такі жадані для тих рекомендації, напевне, розуміли, що дають їм умовну, формалізовану й не визначену в часі надію на те, що вони зможуть-таки відновити свою роботу під мирним небом. Сподіваємося, що інші гілки влади й посадові особи відповідних державних органів опікуватимуться долею громадян оперативніше, ніж це спостерігається останнім часом, зокрема у випадку з нагальними потребами суддівського корпусу.
_03_03.png)
