Частиною першою статті 9 Цивільного кодексу встановлено, що його положення застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Оскільки КЗпП встановлює строки позовної давності, отже ці питання врегульовані.
Так, КЗпП визначено, що працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У справах про звільнення встановлено місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
При цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Джерело лист Мінсоцполітики від 06.10.2014 р № 3050/0/06/14.
_03_03.png)
