Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України обговорила проведений аналіз застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність щодо незаконного виготовлення, зберігання, збуту або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (окремі проблемні питання (ст. 204 КК).

Як пояснили “ЗіБ” у ВСУ, аналіз судової практики висвітлив практичну проблему у застосуванні поняття «підакцизні товари» та похідного від нього «підакцизні алкогольні напої», визначених у чинному КК. Неоднакове тлумачення цих понять призвело до того, що в багатьох випадках органи досудового розслідування і суди не встановлюють відповідність вилученої продукції до групи підакцизного товару. Проте доведеність саме того факту, чи являється вилучений товар підакцизним, є одним із основних критеріїв правильної кваліфікації вчиненого злочину.

В аналізі висвітлені й інші актуальні питання, які виникають при розгляді справ цієї категорії. Непоодинокими є випадки, коли ознака незаконності виготовленої підакцизної продукції не знаходить належної кримінально-правової оцінки, хоча вона є обов’язковою для суб’єктивної сторони складу злочину; часто у формулюванні обвинувачення не зазначається мета вчинених дій, передбачених ч. 1 ст. 204 КК, тобто збут; неоднакове тлумачення термінів, уживаних у ч. 2 ст. 204 КК, «підпільний цех», «обладнання, що забезпечує масове виробництво» призводить до неправильної кваліфікації злочинних дій; окремі суди допускають помилки при застосуванні такої ознаки, якнезаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею; по-різному суди оцінюють дії винних осіб, що вчинили злочин, передбачений ч. 3 ст. 204 КК, коли йдеться про встановлення факту створення «загрози для життя і здоров’я людей», що також зумовлює неправильну кваліфікацію вчиненого.

За наслідками обговорення аналізу прийнято рішення надіслати його до апеляційних судів, розмістити на офіційному веб-сайті Верховного Суду України (рубрика «Узагальнення судової практики» розділу «Судова практика») та опублікувати в журналі «Вісник Верховного Суду України».