Вивчаючи положення законопроекту «Про забезпечення права на справедливий суд»,ЗіБ поставив кілька запитань Голові Вищого господарського суду України Богдану Львову.
— Чи враховані в законопроекті №1656 ваші побажання як члена Ради з питань судової реформи?
— Частково. Окремі наші зауваження та пропозиції були почуті, інші — ні. Це нормальний робочий процес. І врешті-решт лише практика застосування закону може довести ефективність тих чи інших механізмів.
На мою думку, одним з основних позитивів документа є те, що, незважаючи на популярні нині думки й заклики, автори проекту все ж утрималися від спокуси піти шляхом показових кардинальних
структурних змін через ліквідацію чи то системи господарських судів, чи то вищих спеціалізованих судів. Натомість узято за головну мету реформувати судову систему зсередини, зосередившись насамперед на персоналії судді.
Водночас спільною позицією членів ради було визнання необхідності посилення ролі Верховного Суду, розширення його повноважень як найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції. Я вже неодноразово висловлював підтримку такої ідеї: питання допуску має вирішувати сам Верховний Суд, адже він є найвищим судовим органом і повинен самостійно визначати, які справи йому слід розглядати. Тому у Вищому господарському суді ми вже з травня минулого року істотно змінили підхід до допуску справ до провадження у ВС і збільшили кількість таких допусків, надаючи ствердний висновок навіть у тих випадках, коли були сумніви, допускати справу до провадження у ВC чи ні.
— Які з пропозицій не знайшли підтримки, але, на ваш погляд, мають бути винесені на розгляд Верховної Ради?
— Звичайно, не все із запропонованого нами було враховано під час засідань Ради з питань судової реформи. Проте будь-яке колективне обговорення того чи іншого проекту — це завжди пошук консенсусу та взаємні поступки.
В окремих випадках, підтримуючи певний інститут, запровадження тих чи інших новел, водночас безпосередньо до їх змісту, нормативного викладу ми мали питання. Сподіваюся, на етапі розгляду у ВР вони будуть зняті.
Насамкінець важливо відзначити невідворотність і наступного кроку — реформування конституційних засад функціонування судової влади. Звичайно, за його наслідками закон «Про судоустрій і статус суддів» також зазнає змін, які, логічно, залежатимуть від змісту змін конституційних. Однак зараз досить складно спрогнозувати їх наповнення.
— Що принципово нового порівняно з чинним законом привносить у судову систему проект №1656?
— Як я казав, цей проект зосереджений на особі судді, на нагальній необхідності законодавчого закріплення механізму стимулювання судді до належного виконання своїх обов’язків і доброчесної поведінки. Для цього, з одного боку, передбачено посилення гарантій суддівської незалежності, захисту суддів, належне забезпечення його діяльності, в тому числі збережено гарантії
фінансового забезпечення судової влади, а з другого — посилюється відповідальність, зокрема шляхом розширення підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та переліку дисциплінарних стягнень, що можуть бути до нього застосовані. Також запроваджується інститут кваліфікаційної атестації суддів, присвоєння їм кваліфікаційних класів.
За мету оновлення законодавчого регулювання поставлено, аби кар’єра судді залежала виключно від його особистих професійних якостей. Тому запропоновано конкурсні засади для зайняття будь-якої посади: не тільки при першому призначенні, а й під час вирішення питання про переведення, особливо якщо йдеться про суд вищого рівня. Такий конкурс передбачено проводити як шляхом відповідного кваліфікаційного іспиту, так і за наслідками вивчення результатів діяльності конкретного судді. Тож кваліфікаційна атестація має здійснюватися на основі об’єктивних критеріїв, прозоро та з урахуванням заслуг, кваліфікації та сумлінності судді, його вмінь і ефективності роботи.
Принципово новими є положення, спрямовані на вдосконалення інституту відповідальності суддів, оновлено перелік підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Проте головним, як на мене, має стати її невідворотність. Саме невідворотність покарання в разі вчинення правопорушення слугуватиме показником ефективності інституту відповідальності суддів та безпосередньо сприятиме підвищенню довіри до судової влади.
Об’єктивно важливим і необхідним є розширення видів дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися. Це дозволить при прийнятті рішення в дисциплінарній справі врахувати особу конкретного судді, обставини вчинення порушення, інші чинники, що впливають на ступінь винуватості.
Також пропонується оновити порядок формування Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, удосконалити засади їх діяльності. Забезпечення прозорості й відкритості роботи цих органів теж заслуговує на увагу.
Разом з тим гарантоване отримання очікуваних позитивних результатів від судової реформи передусім залежить від добросовісності застосування механізмів, закладених у відповідному законі.
_03_03.png)
