Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою від 19.12.2014 №14 затвердив узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно висновків, до яких дійшов ВССУ, судді зобов’язані належним чином організовувати здійснення судового провадження та не допускати випадків порушення розумних строків розгляду з причин неналежної організації роботи. При цьому, зважаючи на вимогу ч. 4 ст. 28 КПК, судам слід враховувати, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
За результатами аналізу судової практики встановлено, що порушення розумних строків у кримінальному провадженні з причин неналежного здійснення судом своїх повноважень стосується, насамперед, випадків призначення підготовчих судових засідань із порушенням строків, визначених КПК, та надмірної тривалості перерв між судовими засіданнями у таких провадженнях.
В документі висвітлено питання щодо сутності періодичного судового контролю за законністю застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому провадженні, а також щодо наявності правових підстав для апеляційного оскарження процесуальних рішень про продовження строку тримання під вартою, прийнятих в порядку ст. 331 КПК. Також увагу суддів звернули на те, що під час застосування ч. 3 ст. 315 КПК необхідно враховувати практику ЄСПЛ, яка водночас із визначенням законних випадків тримання особи під вартою та процесуальних гарантій обрання та продовження застосування таких запобіжних заходів однозначно визнає неправильним «автоматичне» продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З узагальненням судової практики можна ознайомитись за посиланням.
_03_03.png)
