Із підписанням Протоколу №16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод українські судді отримали змогу звертатися до Європейського суду з прав людини по роз’яснення окремих конвенційних норм. Що заважає національним вищим судам давати подібні попередні тлумачення й забезпечувати єдність практики?
Без порушення субординації
Захищаючи інтереси своїх клієнтів, правники дедалі частіше стикаються з неоднорідністю судової практики, зумовленою суперечливістю окремих положень законодавчих актів. У пошуках виходу із цієї непростої ситуації юристи вивчають міжнародний досвід, який дозволяє володарям мантій запитати поради в колег з вищих судів щодо застосування тієї чи іншої норми, звертаючись до
них із преюдиціальним запитом.
«На жаль, — зазначив доктор юридичних наук, професор Роман Майданник, який виступив із доповіддю на спільному засіданні комітету Асоціації правників України з процесуального права та Верховного Суду, — у нас немає законодавчих підстав для застосування преюдиціального запиту в межах країни. Втім, враховуючи, що Україна долучилася до Протоколу №16 конвенції, українські служителі Феміди отримали змогу звертатися з клопотанням про надання консультативних висновків стосовно питань, пов’язаних із тлумаченням та застосуванням прав і свобод, а також із проханням про надання консультативних висновків щодо справ, які перебувають в їхньому провадженні, безпосередньо до ЄСПЛ».
При цьому, вважає науковець, звернення в Страсбург в обхід національних вищих судів не повинне розцінюватись як порушення субординації. Преюдиціальні висновки є так званим м’яким правом (soft law), приписи якого не мають обов’язкового характеру. В Україні суб’єктом, який може давати такі висновки, науковець бачить ВС і очікує від законодавця закріплення відповідної процедури.
Суб’єктне питання
Спроби запровадити преюдиціальний запит на законодавчому рівні вже були, заявив ще один доповідач, суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук. Свого часу парламент розглядав два законопроекти (№№3356-1 і 3356-2) про розширення повноважень ВС, згодом обидва документи зняли з розгляду. Проте В.Кравчук уважає за доцільне вивчити пропозиції, висловлені авторам актів, адже рано чи пізно до цього питання доведеться повертатись.
Аналізуючи підстави застосування преюдиціального запиту, суддя пропонує відмовитися від загальних понять на кшталт «складність справи» й зосередитися на таких критеріях, як неоднаковість використання норми права та відсутність правових позицій ВС із порушеного питання. При цьому, говорить законник, кількість справ, у яких по-різному застосовується одна й та сама норма, не повинна мати значення. Об’єктом запиту суддя вважає норми законів. Якщо ж питання виникають відносно підзаконних актів, радить керуватися загальним принципом, згідно з яким закон має вищу силу, і, якщо між двома документами виникає суперечність, суд повинен послуговуватися нормами закону. Визначаючи суб’єктів запиту, доповідач схиляється до того, аби робити акцент на суддях першої ланки. А для того, щоб уникнути надмірної кількості звернень, пропонує встановити фільтри. Одним з них, наприклад, може бути розгляд важливого питання на зборах суддів.
Цікавою є думка щодо суб’єкта розгляду. Якщо припустити, що об’єктом розгляду будуть законодавчі норми, каже доповідач, тоді суб’єктом цілком може стати не Верховний, а Конституційний Суд. Тим паче що процедура, яка дозволяє КС тлумачити законодавчі норми у відповідь на конституційне подання, уже передбачена. Крім того, залишаючи за КС виключне право тлумачення, юридична спільнота зможе уникнути випадків нестикування у висновках КС та ВС, що цілком може мати місце.
Боротьба за своєчасність
Натомість член Судової палати в адміністративних справах ВС Олег Кривенда не бачить доцільності в закріпленні роз’яснювальних повноважень за КС. Він не погоджується з тим, що трактуватися мають лише закони. «Найбільші проблеми в адміністративній юрисдикції, — переконує суддя ВС, — виникають саме із суперечності законів та підзаконних нормативних актів, якими регулюються відносини «громадянин — держава». Також він не згоден з тим, що фільтром для преюдиціальних запитів мають стати саме збори суддів. Адже орган самоврядування не може перейматися проблемами судової практики. Говорячи про суб’єкта, О.Кривенда віддає перевагу саме суддям, які, на його думку, повинні отримати змогу звертатись до ВС по консультацію. «Є постанови Пленуму ВС, які роз’яснюють ті чи інші проблеми правозастосування. Однак такі постанови виносяться тоді, коли тлумачення втрачає свою актуальність або неправильне застосування норми набуває величезних масштабів», — зауважив він. Тож преюдиціальний запит зможе запобігати судовим помилкам. Адже процедура його подання передбачає зупинення справи запитувачем до отримання відповіді. Тому запит можна розцінювати як один з механізмів забезпечення справедливого правосуддя.
Юридична спільнота погоджується з тим, що такий механізм (особливо сьогодні) зайвим не буде. Однак, беручи до уваги те, що його запровадження потребуватиме законодавчих змін, правники замислюються над тим, чи на часі говорити про подібну процедуру.
_03_03.png)
