За відсутності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки норми закону «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 28 січня 2015 року №6-199цс14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
28 січня 2015 року м.Київ №6-199цс14
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду у складі:
головуючого — Яреми А.Г.
суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 9 до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп», Особи 10, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал банк», про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна на торгах та скасування державної реєстрації права власності, за заявою Особи 9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3.09.2014,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року Особа 9 звернувся до суду з позовом до ВДВС Рівненського міського управління юстиції, ТОВ «Укрспецторг групп», Особи 10, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, третя особа: ПАТ «Універсал банк», про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна на торгах, а саме: домоволодіння, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки, розташовані за Адресою 1, та скасування державної реєстрації права власності. Позивачка зазначала, що їй на праві приватної власності належить будинок за Адресою 1, збудований на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки. 26.03.2013 було проведено торги з реалізації вказаного будинку та земельної ділянки. Єдиним покупцем на торгах був зареєстрований Особа 10, який і став переможцем.
На підставі викладеного позивачка просила суд визнати недійсними прилюдні торги, протокол про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акт про реалізацію нерухомого майна, свідоцтво про придбання нерухомого майна на торгах та скасування державної реєстрації права власності, а також у зв’язку з незаконним проведенням прилюдних торгів позивачка просила стягнути з торгуючої організації на її користь понесені збитки в розмірі 28000 грн.
Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім рішенням Рівненського міського суду від 31.01.2014 в позові відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 7.04.2014 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсними торги, оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акт про реалізацію нерухомого майна, свідоцтво про придбання нерухомого майна на торгах, а саме: житлового будинку загальною площею 215,6 м2 та земельної ділянки площею
Ухвалою ВСС від 3.09.2014 рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.
У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції Особа 9 просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч.2 ст.11, ст.17 закону «Про виконавче провадження», ст.373 ЦПК, ч.3 ст.33, ст.39 закону «Про іпотеку», що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до змісту ст.3604 ЦПК Верховний Суд скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо встановить, що воно є незаконним.
Судом установлено, що 7.11.2007 між Особою 9 та ПАТ «Універсал банк» було укладено кредитний договір, за умовами якого Особа 9 отримала кредит у розмірі $35000.
На забезпечення повного і своєчасного виконання кредитних зобов’язань перед ПАТ «Універсал банк» за вказаним кредитним договором 7.11.2007 Особа 9 уклала з ПАТ «Універсал банк» договір іпотеки та передала банку в іпотеку нерухоме майно — земельну ділянку площею
Через невиконання Особою 9 її кредитних зобов’язань рішенням Рівненського міського суду від 16.03.2010 задоволено позов ПАТ «Універсал банк» про стягнення з Особи 9 заборгованості за кредитним договором у розмірі 302748 грн. 98 коп. В ході проведення виконавчих дій стосовно примусового виконання рішення суду стало відомо, що відповідно до рішення Рівненського міського суду від 16.06.2008 в позивачки виникло право приватної власності на будинок за Адресою 1, що збудований на земельній ділянці, котра є предметом іпотеки.
Рішенням Рівненського міського суду від 26.06.2012, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 24.09.2012 в частині визнання права іпотеки іпотекодержателя на домоволодіння, позов ПАТ «Універсал банк» задоволено. Визнано за ПАТ «Універсал банк» право іпотекодержателя домоволодіння, що розташоване за Адресою 1 та належить на праві власності Особі 9.
Постановою державного виконавця ВДВС Рівненського міського управління юстиції було передано на реалізацію ТОВ «Укрспецторг групп» для продажу з прилюдних торгів житловий будинок за зазначеною адресою та земельну ділянку площею
Торгуюча організація ТОВ «Укрспецторг групп» до початку перших торгів, які були призначені на 11.01.2013, розмістила повідомлення у двох засобах масової інформації — у «Рівне вечірнє» №97 від 20.12.2012 та «Рівне експрес» №51 від 20.12.2012, як і розмістила вказане повідомлення на веб-сайті ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту; до початку других торгів, які були призначені на 15.02.2013 — у «Рівне вечірнє» №8 від 31.01.2013, «Рівне експрес» №5 від 31.01.2013 та на сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції; до початку третіх торгів, які призначені на 26.03.2013, — у «Рівне вечірнє» №18 від 7.03.2013, «Рівне експрес» №10 від 7.03.2013 та на сайті ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту. В об’явах була вказана інформація про торги згідно з вимогами ст.43 закону «Про іпотеку». Одночасно були направлені повідомлення ВДВС Рівненського міського управління юстиції боржнику та стягувачу з інформацією про призначення прилюдних торгів.
Після того як не відбулися другі торги 15.02.2013, ТОВ «Укрспецторг групп» направило повідомлення до ВДВС Рівненського МУЮ про те, що прилюдні торги не відбулись у зв’язку з відсутністю зареєстрованих учасників.
Акт переоцінки майна від 25.02.2013 торгуюча організація отримала від ВДВС Рівненського МУЮ 28.02.2013 і 5.03.2013 розмістила повідомлення на відповідному сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції про призначення третіх торгів на 26.03.2013.
26.03.2013 на виконання договору від 14.12.2012 №018-0149/12, укладеного між ВДВС Рівненського МУЮ та Рівненською філією ТОВ «Укрспецторг групп», було проведено торги з реалізації лота №1, який складався з належних Особі 9 житлового будинку та земельної ділянки.
Єдиним покупцем на торгах був зареєстрований і став переможцем Особа 10.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що постановою державного виконавця спірне майно було передано на реалізацію ТОВ «Укрспецторг групп» для продажу на підставі рішення суду щодо стягнення із позивачки заборгованості за кредитним договором, а тому спірне майно має бути реалізовано в рамках виконавчого провадження в порядку, що передбачений тимчасовим положенням. Оскільки земельна ділянка та житловий будинок усупереч вимогам п.4.2 тимчасового положення були виставлені на торги за наявності лише одного покупця, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прилюдні торги відбулись із порушенням законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними.
Скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, касаційний суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст.45 закону «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника, а тому відсутні підстави для визнання прилюдних торгів недійсними.
Разом з тим в ухвалах ВСС від 18 та 25.06.2014, на котрі як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч.2 стст.11, 17 закону «Про виконавче провадження», ст.373 ЦПК, ч.3 стст.33, 39 закону «Про іпотеку» посилається заявник, суди касаційної інстанції виходили із того, що в разі, коли прилюдні торги з продажу арештованого майна були проведені на підставі судового рішення про стягнення заборгованості за грошовими зобов’язаннями й за відсутності виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що правовідносини, які регулюють проведення прилюдних торгів, регулюються нормами тимчасового положення, а відтак суди попередніх інстанцій, установивши порушення норм зазначеного тимчасового положення при проведенні прилюдних торгів дійшли обгрунтованого висновку про визнання таких торгів недійсними.
Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.
Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом зазначеної вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.
Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих ЦК, законом «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону.
Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено нормами закону «Про виконавче провадження» та тимчасового положення.
Згідно з п.1.4 тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів із реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог закону «Про іпотеку».
Відповідно до ч.3 ст.33 закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, законом «Про іпотеку» визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки.
Аналіз норм з точки зору колізії загальної та спеціальної норм дає підстави для висновку про те, що в разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми закону «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини щодо реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, — норми закону «Про виконавче провадження» та тимчасового положення.
Аналогічні висновки викладені в постанові ВС від 26.11.2014 №6-174 цс14.
Згідно із п.7.1 тимчасового положення (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема, в разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця.
Таким чином, у разі проведення прилюдних торгів на підставі примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса правовідносини щодо організації та проведення прилюдних торгів регулюються ЦК, законом «Про виконавче провадження», тимчасовим положенням, а не законом «Про іпотеку», а відтак порушення вимог пп.4.2, 7.1 указаного тимчасового положення є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що прилюдні торги відбулися на підставі постанови державного виконавця про передання предмета іпотеки для продажу на прилюдних торгах у зв’язку з примусовим виконанням судового рішення, яким стягнуто з позивачки заборгованість за кредитним договором, однак звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса здійснено не було.
Встановивши такі обставини, суд касаційної інстанції не врахував, що в разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводилися на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми закону «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються, та безпідставно застосував до спірних правовідносин норми зазначеного закону, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну й ту саму норму матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст.3604 ЦПК його слід скасувати й передати справу на новий касаційний розгляд.
Керуючись п.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.3603, чч.1, 2 ст.3604 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу ВСС від 3.09.2014 скасувати й направити справу на новий касаційний розгляд.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена
тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.
_03_03.png)
