Адвокат може захищати клієнта за допомогою ЗМІ - ЄСПЛ

 Європейський суд з прав людини вважає, що адвокат повинен мати можливість звертати увагу громадськості на недоліки правосуддя.

До такого висновку 23 квітня 2015 прийшла Велика палата Європейського суду з прав людини, якою було винесено рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France, №29369/10).

Адвокат Olivier Morice представляв у кримінальному процесі потерпілу - дружину убитого судді Bernard Borrel - пані Borrel. У ході захисту адвокату потрапила в руки касета з відеозаписом в конверті, на якому був напис рукою судді М., адресована прокурору у справі, з якої випливає порушення з боку судді принципу неупередженості. Крім того, касета не була залучена до справи як доказ. Адвокат звернувся до Генеральної інспекції служби правосуддя зі скаргою на суддю, а також дав інтерв'ю журналістам газети Le Monde про зміст цієї скарги, допускаючи критичні твердження по відношенню до судді М. Крім того, у статті згадувалося дисциплінарне провадження щодо судді М. у справі про «Саєнтологію» у зв'язку із зникненням із справи файлів.

Адвокат був визнаний винним у кримінальній справі про образу державного службовця. На засіданні касаційної інстанції була присутня суддя М.

Визнаючи порушення статті 6 §1 Конвенції, Суд визнав обґрунтованими та об'єктивно виправданими побоювання адвоката щодо того, що сама присутність судді М. в касаційній інстанції ставить під сумнів неупередженість суду.

Визнаючи порушення статті 10 Конвенції, суд прислухався до доводів адвоката про право адвоката захищати клієнта в тому числі за допомогою преси.Суд врахував прямий зв'язок між твердженнями адвоката і завданнями захисту пані Borrel, а також те, що критиці піддавалася суддя, яка вже не вела справу. Був врахований публічний інтерес до справи.

Суд, проте, вказав на те, що адвокати не тотожні журналістам в даних питаннях, оскільки адвокати залучені в процес правосуддя і є його «внутрішніми» свідками, на відміну від журналістів, які бачать процес з боку. Суд визнав, що судження адвоката носили оціночний характер, але все одно повинні були мати доказову основу.

І такі докази у адвоката були, а тому твердження заявника не вводило громадськість в оману, а  адвокат повинен мати можливість звертати увагу громадськості на недоліки правосуддя.