Прийняття нової редакції Закону про державну службу може позбавити статусу державних службовців помічників суддів. У зв’язку з цим помічники суддів Вищого адміністративного суду України виступили із заявою стосовно цих норм.
Відповідне звернення сьогодні було опубліковано на сайті ВАСУ.
Нижче публікуємо текст звернення помічників суддів ВАСУ.
"З прийняттям нової редакції Закону України «Про державну службу», відповідно до якого помічників суддів позбавляють статусу державного службовця, виникає багато проблем, пов’язаних з порушенням їхніх законних прав та інтересів.
Ознайомившись з положеннями типової посадової інструкції помічника судді суду загальної юрисдикції, можна проаналізувати суть його роботи, яка безпосередньо пов’язана з діяльністю щодо практичного виконання завдань і функцій держави. Тобто виходити з особливостей завдань, функцій, відповідальності помічника судді на сьогодні.
Основним завданням помічника судді під час здійснення ним службових обов’язків є виконання функцій, що допомагають у реалізації суддею своїх обов’язків зі здійснення судочинства (підготовка проектів судових рішень, справ до розгляду, внесення судових рішень до ЄДРСР та ін.). Такі обов’язки покладені на суддю та помічника судді державою, яка має три гілки влади: законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції України).
Судова гілка влади у свою чергу має певну структурована модель:
- держава як організація суспільства, що має монополію на владу;
- суддя як суб’єкт здійснення реалізації державних завдань однієї з гілок державної влади;
- помічник судді як невід’ємна частина окремого елементу цієї моделі, тобто судді.
Раніше, ще за часів, коли інституту помічника судді не існувало, суддя здійснював ті ж самі повноваження, покладені на нього державою, однак самостійно, без будь-якої допомоги. Із введенням посади помічника судді ці повноваження судді частково були делеговані помічникові для забезпечення більш ефективного здійснення правосуддя та з метою вдосконалення роботи судів.
Проект Закону України «Про державну службу» пропонує віднести помічників суддів до патронатної служби, яка є в інших державних органах, зокрема у політиків. При цьому чомусь не звернуто увагу на те, що посади політика і судді за своєю основою і суб’єктивною ознакою є несумісними, а тому поняття «помічник депутата» і «помічник судді» не є уніфікованими, а за своїм змістом і внутрішньою суттю зовсім різні.
Політик, зокрема депутат, є фігурою публічною та виборною, має певне обмеження у часі для зайняття своєї посади, відповідно його помічник також приймається на роботу на певний період. Натомість помічник судді приймається на роботу на увесь період роботи судді, який або обраний безстроково, або має на це право, прямо передбачене в Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Прийняття помічника судді на роботу та звільнення з роботи за поданням судді, не може вважатися прийняттям на патронатну службу, оскільки окрім цієї ознаки, усі інші прямо вказують на те, що помічник судді виконує виключно функції, покладені державою. Саме тому, помічник судді приймається на роботу, хоч і за поданням судді, проте керівником апарату відповідного суду, тобто є працівником апарату суду. Незрозуміло як усі інші працівники апарату відповідно до зазначеного законопроекту є державні службовці (секретарі судового засідання, консультанти, судові розпорядники тощо), а помічник судді, як працівник органу державної влади, що займається безпосередньою роботою із забезпечення виконання функцій держави щодо здійснення судочинства, підготовки судових справ до розгляду та проектів судових рішень, може не бути державним службовцем.
Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин (стаття 21 Кодекс законів про праці України). Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 Кодекс законів про праці України).
Багато помічників суддів до липня 2010 року приймалися на роботу за конкурсом і здійснювали вибір такої професії, у тому числі, через віднесення посади помічника судді до державних службовців. Це давало певні соціальні гарантії, впевненість у майбутньому тощо.
Погіршення існуючого становища, недотримання соціальних та економічних гарантій при прийнятті нових законів не припустиме згідно зі статтею 22 Конституції України, що є також основою демократичного суспільства і цивілізованої правової держави.
Статтею 22 Конституції України передбачено недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Аналогічна позиція викладена в статті 64 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Крім цього, постає питання: а чи не порушує зазначений проект закону також статтю 58 Конституції України, якою визначається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто посада помічника судді, що віднесена чинним законодавством до посад державної служби, не може бути виключена з цієї системи у зв’язку з прийняттям нових законів чи нормативно-правових актів.
Ми переконливо звертаємо увагу на те, що позбавлення помічника судді статусу державного службовця є неприйнятним у розрізі існуючого законодавства в Україні.
Наслідки такого ставлення до статусу помічника судді є абсолютно негативними для суспільства, оскільки це може призвести до того, що величезна кількість помічників, які за мізерну заробітну плату працювали задля держави і народу України, після позбавлення єдиного, що у них залишилося, – статусу державного службовця, розчаруються у своїй професії та залишать місце роботи. Така ситуація позбавить судову систему великої кількості фахівців і може призвести до зростання кількості безробітних громадян, які звернуться до органів соціального захисту. Що призведе до витрачання державних коштів на виплату допомоги по безробіттю.
До того ж масове звільнення цих працівників призведе до того, що судді залишаться сам на сам із великим навантаженням на них та неспроможністю вчасно здійснювати судочинство, виготовляти повні тексти рішення тощо. Це може призвести до затягування розгляду судових справ і, як наслідок, порушення прав громадян, які звертаються до суду з метою їх законного захисту, що є неприпустимим у державі, яка обрала європейський вектор розвитку.
Ті ж помічники, які залишаться працювати в системі судових органів влади після позбавлення статусу державного службовця, позбавляються і певних заборон та застережень, передбачених законами України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про очищення влади».
Така ситуація є неприпустимою, оскільки матиме місце ймовірне порушення чинного законодавства, що ставить під сумнів майбутнє незалежної судової системи в Україні та підриває авторитет суддів у суспільстві в такий нелегкий для нашої країни час.
Можливо законодавцю слід розглянути питання щодо внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою витлумачення статті 154 цього Закону таким чином, щоб утотожнення помічника судді із патронатною службою не вбачалося.
Ми звертаємо увагу на те, що в системі сучасного судочинства немає найбільш універсального працівника, ніж помічник судді. Вимоги до зайняття цієї посади є вкрай високими, а її престижність беззаперечна. Враховуючи ймовірне прийняття Закону України «Про державну службу», хочемо наголосити, що цей такий повністю змінює модель державної служби в Україні, а помічника судді фактично прирівнює до технічного працівника, що прямо суперечить суті його професійних обов’язків. Така ситуація може призвести до того, що вибір майбутніми фахівцями саме цієї професії може зникнути. Існуючі ж фахівці – помічники суддів, перейшовши у розряд «колишніх» державних службовців дійдуть висновку, що подальше перебування на роботі без соціального, економічного та іншого державного захисту є неперспективним та марним, і помічник судді може перетворитися у низькопрофесійну, некваліфіковану трудову одиницю, яка не задовольнятиме потреб ні держави, ні суспільства".
Ініціативна група помічників суддів Вищого адміністративного суду України.
_03_03.png)
