Кредитна спілка не може відступати право вимоги за договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 15 квітня 2015 року №6-59цс15, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
15 квітня 2015 року м.Київ №6-59цс15
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду в складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,
Романюка Я.М., Сімоненко В.М., Лященко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 9 до Особи 10, Особи 11, Особи 12 про стягнення боргу, за заявою Особи 10 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.10.2014,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2012 року Особа 9 звернувся до суду з позовом до Особи 10, Особи 11, Особи 12 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 48 грн. 09 коп., а також 9038 грн. 65 коп. на відшкодування витрат у зв’язку з інфляцією та 3% річних.
Зазначав, що 5.05.2008 між кредитною спілкою «Флагман» та Особою 10 було укладено кредитний договір, за умовами якого Особі 10 було надано кредит в розмірі 44800 грн. на строк до 5.05.2010 зі сплатою 60% річних. Виконання умов кредитного договору забезпечено договорами поруки, укладеними між КС «Флагман» та Особою 11 і Особою 12 із кожним окремо.
29.05.2009 між КС «Флагман» та Особою 10 було укладено додатковий договір №22/С-1 до кредитного договору, відповідно до умов якого позичальнику зменшено розмір плати за користування кредитом до 36% річних з дня підписання, проте, у разі пропущення строків сплати або сплати у меншому розмірі хоча б одного платежу за кредитом розмір відсоткової ставки збільшується до 80% річних.
1.03.2010 між КС «Флагман» та Особою 9, який є її членом, укладено договір про відступлення права вимоги та виконання зобов’язань, про що Особа 10 була повідомлена.
Особа 10 взяті на себе зобов’язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку в добровільному порядку сплачено не було. Особа 9, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом та просив його задовольнити з викладених підстав.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 9.12.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 18.09.2014, позов Особи 9 задоволено частково: стягнуто з Особи 10 на користь Особи 9 3248 грн. 90 коп. основного боргу та 9038 грн. 65 коп. в рахунок відшкодування 3% річних та інфляційних витрат; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою ВСС від 15.10.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргоюОсоби 10 на підставі п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.
У поданій до Верховного Суду заяві про перегляд ухвали ВСС від 15.10.2014 Особа 10 порушує питання про скасування зазначеного рішення та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, — неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме стст.1, 21 закону «Про кредитні спілки».
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення Особа 10 посилається на ухвалу ВСС від 24.07.2013.
Особа 10 вказує на те, що правові висновки ВСС про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданому для прикладу судовому рішенні, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом п.2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VІІІ заяви про перегляд ВС рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження ВС та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.353 ЦПК Верховний Суд переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.
За положеннями п.1 ч.1 ст.355 ЦПК підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 5.05.2008 між КС «Флагман» та Особою 10 було укладено кредитний договір, за умовами якого Особі 10 було надано кредит в розмірі 44800 грн. на строк до 5.05.2010 зі сплатою 60% річних. На забезпечення виконання умов кредитного договору між КС «Флагман» та Особою 11 іОсобою 12, із кожним окремо, було укладено договори поруки, за умовами яких останні несуть солідарну відповідальність за порушення Особою 10 умов кредитного договору.
29.05.2009 між КС «Флагман» та Особою 10 було укладено додатковий договір №22/С-1 до кредитного договору, відповідно до умов якого позичальнику зменшено розмір плати за користування кредитом до 36% річних з дня підписання, проте, у разі пропущення строків сплати або сплати у меншому розмірі хоча б одного платежу за кредитом розмір відсоткової ставки збільшується до 80% річних.
1.03.2010 між КС «Флагман» та Особою 9, який є її членом, укладено договір про відступлення права вимоги та виконання зобов’язань, про що Особа 10 була повідомлена.
Задовольняючи частково позов в справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позичальник за кредитним договором допустив неналежне виконання його умов щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, кредитор у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству України, уступив право вимоги іншій особі, яка правомірно ставить питання про стягнення заборгованості за кредитом.
Разом із тим, у іншій справі, що виникла з подібних правовідносин за аналогічних обставин, на яку, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, посилається у своїй заяві Особа 10, на відміну від справи, яка переглядається, зокрема, в ухвалі ВСС від 24.07.2013, містяться висновки про те, що договір про відступлення права вимоги, укладений між КС «Флагман» та фізичною особою не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки кредитні спілки з огляду на особливості їх правового статусу, не мають права переводити борг або відступати право вимоги за кредитним договором фізичним особам.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.
Відповідно до ч.2 ст.1 закону кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим законом.
Статтею 21 закону визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а п.11 ч.1 цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої законом, не допускається.
Отже, кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені.
Ураховуючи викладене, ухвала ВСС від 15.10.2014 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.3603, ч.1 ст.3604 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Особи 10 задовольнити.
Ухвалу ВСС від 15.10.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.
_03_03.png)
