Верховний Суд України в постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1385цс15 висловив наступну правову позицію.
Згідно з пунктом 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України,наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»(далі Закон України «Про мораторій»),який набув чинності 7 червня 2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згодивласника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 ЗаконуУкраїни «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Проіпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України(позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йомукредитними установами – резидентами України в іноземній валюті.
Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконаннязобов’язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідаєлексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словникуукраїнської мови.
Мораторій є відстроченням виконання зобов’язання, а не звільненням від його виконання.Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті,установлений Законом України «Про мораторій», не передбачає втрату кредитором права назвернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржникомзобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати беззгоди власника).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій» протягом дії цього Законуінші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюютьзабезпечення зобов’язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовоюпідставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюютьпримусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадятьконкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовноокремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на періодчинності цього Закону.
Разом з тим суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів першої таапеляційної інстанцій, у справі, яка переглядається, не врахував, що Закон України «Промораторій» не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів кредиторів.
Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії ЗаконуУкраїни «Про мораторій» не підлягає виконанню.
Джерело: http://www.scourt.gov.ua/
_03_03.png)
