Чи має право держава відмовитися від раніше наданих соціальних гарантій? Наприклад, посилаючись на загрозу фінансової катастрофи? Чим або ким можна пожертвувати заради майбутнього зростання економіки? Відповіді на ці запитання повинен знайти Конституційний Суд.
Подання щодо неконституційності окремих положень закону «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII надійшло на вул. Жилянську ще наприкінці минулого року від 50 народних депутатів (переважно опозиційних).
Зокрема, йдеться про зміни до закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», якими відмовлено у підвищенні одноразових виплат при народженні другої та третьої (і наступних) дитини, а також скасовано такий вид соціальної підтримки, як допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
До того ж, на думку нардепів, неконституційним слід визнати й припинення обов’язкового перерахунку пенсій у зв’язку з інфляцією. Щоправда, таке обмеження запровадили тимчасово — «до стабілізації економічної ситуації в країні». Тож КС має не тільки визнати або заперечити право Уряду та парламенту на подібне втручання в соціальний захист, а й розібратися, які юридичні чи статистичні факти мають підтверджувати настання такої «стабілізації».
Утім, на думку авторів подання, єдиний орган конституційної юрисдикції має всі підстави для того, аби визнати названі норми такими, що «звужують зміст і обсяг права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, а тому не відповідають вимогам ч.2 ст.8, ст.21, чч.2, 3 ст.22, ч.1 ст.46 Конституції».
_03_03.png)
