Сам по собі факт неповідомлення про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 16 вересня 2015 року №6-284цс15, текст якого публікує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
16 вересня 2015 року м.Київ №6-284цс15
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду у складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,
розглянувши на засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Особи 8 про стягнення в порядку регресу витрат зі сплати страхового відшкодування за заявою ПАТ «Страхова компанія «Країна» про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.12.2014, ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.01.2015,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2014 року ПАТ «Страхова компанія «Країна» звернулось до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 1.12.2011 між ПАТ «СК
«Країна» та Особою 9 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу, за умовами якого застраховано транспортний засіб — мікроавтобус «Івеко» з установленням строку дії договору до 30.11.2012.
1.02.2012 між ТОВ «Євро Лізинг» та ПАТ «СК «Українська страхова група» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, за умовами якого застраховано автомобіль «Шкода Фабія» з установленням строку дії договору до 1.02.2013.
21.06.2012 о 17 год. 20 хв. на вул. Бикова в м.Кривий Ріг сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Івеко», яким керував Особа 8, та транспортного засобу «Шкода Фабія», яким керував Особа 10, унаслідок чого було пошкоджено
транспортний засіб «Шкода Фабія».
Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 11.07.2012 Особу 8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Власник транспортного засобу «Шкода Фабія» звернувся до ПАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про страхову виплату, в результаті чого вказаною страховою компанією було здійснено страхову виплату в сумі 18471 грн. 78 коп.
У свою чергу ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулось до ПАТ «СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, у зв’язку з чим ПАТ «СК «Країна» з урахуванням вартості відновлювального ремонту та франшизи
здійснило на користь ПАТ «СК «Українська страхова група» виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 16 тис. 803 грн. 43 коп.
Ураховуючи, що відповідач не повідомив ПАТ «СК «Країна» про ДТП, і вважаючи, що сума майнових витрат, понесених на виконання зобов’язання про відшкодування шкоди, стягується за регресною вимогою з винної в ДТП особи, позивач просив стягнути з відповідача на відшкодування шкоди в поряду регресу кошти в сумі 16 тис. 803 грн. 43 коп.
Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 20.10.2014 позов задоволено в повному обсязі, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалою ВСС від 23.01.2015 відмовлено ПАТ «СК «Країна» у відкритті касаційного провадження в указаній справі.
У заяві про перегляд судових рішень ПАТ «СК «Країна» порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу, — неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме підпункту «г» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 та пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання
заяви заявник посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 15.10.2014 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення коштів у порядку регресу (№6-5437св14).
Так, за результатами розгляду касаційної скарги в указаній справі №6-5437св14 суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову та залишив у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову. При цьому суд касаційної інстанції: не погодився із висновком апеляційного суду щодо поважності причини неповідомлення страховика особою, винною в ДТП (відповідачем), про настання страхового випадку, а саме госпіталізації відповідача в день ДТП; виходив із того, що оскільки відповідач узагалі не звертався до страховика з приводу повідомлення про настання
страхового випадку, то виплачене страховиком потерпілій особі страхове відшкодування підлягає стягненню з відповідача.
У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, не взяв до уваги заперечення позивача на апеляційну скаргу, згідно з якими відповідач не просто пропустив установлений законом триденний строк для повідомлення страховика про страховий випадок, а взагалі не повідомляв позивача про нього, та виходив з того, що відповідач у встановлений законом строк не повідомив страхову компанію з поважних причин, зокрема, перебування матері відповідача на стаціонарному лікуванні у період з 9 до 28.06.2012 та її смерть (28.06.2012), у зв’язку з чим відповідач був вимушений здійснювати пошук і придбання ліків, а згодом — організацію поховання, що є достатньою
умовою для звільнення відповідача від сплати страхового відшкодування в порядку регресу.
Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судами норм матеріального права, а саме пп.«г» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 та пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в зазначеному для прикладу судовому рішенні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах ВС уважає, що заява підлягає частковому задоволенню, ухвалені у справі рішення — скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з таких підстав.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що
21.06.2012 о 17 год.
20 хв. на вул. Бикова в м.Кривий Ріг сталась ДТП за участю належного Особі 9 транспортного засобу «Івеко», яким керував Особа 8, та належного ТОВ «Євро Лізинг» транспортного засобу «Шкода Фабія», яким керував Особа 10, унаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб «Шкода Фабія».
Транспортний засіб «Івеко» застраховано згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним 1.12.2011 між ПАТ «СК «Країна» та Особою 9.
Транспортний засіб «Шкода Фабія» застраховано відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу, укладеного 1.02.2012 між ТОВ «Євро Лізинг» та ПАТ «СК «Українська страхова група».
Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 11.07.2012 Особу 8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
16.08.2012 ПАТ «СК «Українська страхова група» було здійснено страхову виплату власнику транспортного засобу «Шкода Фабія» в сумі 18 тис. 471 грн. 78 коп.
4.03.2013 ПАТ «СК «Країна» здійснило на користь ПАТ «СК «Українська страхова група» виплату страхового відшкодування в порядку регресу з урахуванням вартості відновлювального ремонту та франшизи в сумі 16803 грн. 43 коп.
Особа 8 з повідомленням про настання страхового випадку до страховика не звертався.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у
застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.
Відповідно до пп.«г» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього закону.
Із внесенням законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 №3045-VI змін у ст.33
закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було розширено перелік обов’язків учасників ДТП, у зв’язку з чим обов’язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте вказані зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до пп.«ґ» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів ст.33 цього закону щодо строків та умов обов’язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Відповідно до пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст.41 цього закону, — Моторне (транспортне) страхове бюро), повідомлення про ДТП установленого МТСБ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій
транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок, він має підтвердити це документально.
Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов’язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов’язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необгрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем
страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов’язаннях, адже регресні зобов’язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Отже, у справі, яка переглядається, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували положення пп.«г» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 і п.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що призвело до неправильного вирішення спору.
За таких обставин судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають
скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись стст.355, 3603, 3604 ЦПК Судова палата у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ПАТ «Страхова компанія «Країна» задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 20.10.2014, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 й ухвалу ВСС від 23.01.2015 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ПАТ «Страхова компанія «Країна» відмовити.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.
_03_03.png)
