У судовій практиці бувають випадки, коли особи оскаржують нормативно-правові акти, які, на їхню думку, не відповідають чинним законодавчим актам. Якщо питання не стосується конституційності оспорюваного документа, то такі спори по закону підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Однак, трапляється, що адміністративний суд, розглядаючи суперечки про законність, зокрема, указів президента України, відмовляє у відкритті провадження, посилаючись на те, що розгляд такого роду суперечок належить до повноважень Конституційного Суду.
Так, досить цікаву справу №21-403а16 від 26 квітня 2016 року розглядалося в Верховному Суді України. Примітно, що в своєму рішенні ВСУ вказав, що ухвала Вищого адміністративного суду України, яким відмовлено у відкритті провадження у зазначеній справі, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Суть справи
18 січня 2016 року Особа 1 звернувся до суду з позовом, в якому просило визнати незаконним абз. 1 п. 2 Указу Президента №77 / 96 від 23 січня 1996 року «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» (далі - Указ №77 / 96) .
В обґрунтування позовних вимог громадянин послався на те, що вказаний вище пункт Указу №77 / 96 не відповідає чинним законодавчим актам у сфері освіти, а саме: ч. 1 ст. 64 Закону №1556-VII від 1 липня 2014 «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII) , ст. 52 Закону №1060-ХІІ від 23 травня 1991 року «Про освіту»(далі - Закон №1060-XII) .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 січня 2016 року у підставі ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства відмовив у відкритті провадження у даній справі, виходячи з того, що мова йде про неконституційність оспорюваного положення Указу №77 / 96.
Точка зору ВСУ
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ порахувала, що заява Особи 1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
В адміністративні суди можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією, або законів України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАСУ).
Згідно ч. 2 ст. 4 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 171-1 КАСУ, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності), зокрема, указів президента України.
Приймаючи рішення, ВАСУ виходив з того, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки за змістом позову йдеться про неконституційність оскаржуваного Указу, а надання оцінки на предмет його відповідності Конституції належить до повноважень Конституційного Суду України.
Разом з тим, згідно зі ст. 15 Закону №422 / 96-ВР від 16 жовтня 1996 року «Про Конституційний Суд України», підставами для прийняття КСУ рішення про неконституційність правових актів повністю або в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією процедури розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.
Зі змісту позову вбачається, що Особа 1 ставить питання про невідповідність п. 2 Указу №77 / 96 законодавчих актів в сфері освіти як на час його прийняття, так і на час звернення до суду за захистом порушеного права.Питання про неконституційність положень Указу №77 / 96 позивачем не ставиться. При таких обставинах, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ, рішення спору щодо відповідності положень абз. 1 п. 2 Указу №77 / 96 законів відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки при вирішенні питання законності оспорюваного п. 2 Указу адміністративний суд відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАСУ перевіряє, чи прийнятий нормативно-правовий акт суб'єкта владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного ВСУ вважає, що ухвала ВАСУ, яким у відкритті провадження у зазначеній справі відмовлено на підставі ч. 1 ст. 109 КАСУ, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню з передачею справи до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про прийняття позову судом.
Ознайомитися з дайджестом останніх правових позицій Верховного Суду можна в статті «Практика ВСУ: справу про законність Указу Президента» .
Яна Собко
_03_03.png)
