Верховний Суд прийшов до висновку, що вимоги до поручителя про виконання ним зобов'язань за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах терміну дії поручительства, тобто протягом шести місяців з моменту настання терміну погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації нею свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).
Про це йдеться в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 20 квітня 2016 року №6-2662цс15.
Так, згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК, порука припиняється, зокрема, в разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Таке збільшення відповідальності може статися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, безпосередньо спрямоване на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо, або на включення побічно обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.
У переглядається справі суди встановили, що додатковими угодами до кредитних договорів внесені без згоди поручителів зміни, які привели до збільшення обсягу відповідальності поручителів, що було встановлено в ході судового розгляду і не спростовано кредитором.
Зокрема, цими додатковими угодами був скорочений термін повернення кредитних коштів, що призвело до збільшення періоду нарахування підвищеної кредитної ставки, а отже, і до збільшення обсягу відповідальності поручителів.
Таким чином, в переглядається справі є підстави вважати порука припиненим, оскільки в додаткових угодах до кредитними договорами, укладеними без згоди поручителя, закладені умови, що всупереч положенням ч. 1 ст.559 ГК збільшують обсяг відповідальності поручителя.
Разом з тим встановлення без згоди поручителів додатковими угодами до кредитних договорів умов щодо сплати додаткових платежів - комісій за пролонгацію кредитних договорів та внесення змін до них - не є підставою для припинення поруки в порядку цієї норми, з огляду на те, що комісійна винагорода не вважається боргової сумою , оскільки було сплачено позичальником вже при підписанні відповідних додаткових угод, а тому не призводить до збільшення відповідальності поручителів.
Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо термін основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, то поручительство припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Умови договору поручительства про його дії до повного припинення всіх зобов'язань боржника свідчать про те, що договором встановлено термін припинення поручительства в розумінні ст. 251 ГК, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про припинення поручительства, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Термін, передбачений нормою ч. 4 ст. 559 ЦК, є преклюзівних (який припиняє), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей термін не можна відновити, зупинити або перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про термін, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель за межами терміну помилково виконає уже фактично неіснуюче зобов'язання, то він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.
Закінчення строку, передбаченого нормою ч. 4 ст. 559 ЦК, призводить до припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмови кредитору в позові при зверненні до суду.
З огляду на преклюзівних характер терміну поручительства і обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване у другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК, словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови дії поручительства слід розуміти як пред'явлення кредитором в установленому законом порядку протягом зазначеного терміну саме позовної, а не будь-якого іншого вимоги до поручителя.
Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя інше письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в цьому випадку кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Термін поруки не є строком для захисту порушеного права. Це термін існування самого зобов'язання поруки.Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що ніяких дій щодо реалізації цього права, в т.ч. і застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор здійснювати не може.
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням .
_03_03.png)
