Етичне питання
Група із 13 народних обранців, більшість яких представляють фракцію ПП «Блок Петра Порошенка», підготувала проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження адміністративної відповідальності народних депутатів, посадових осіб, громадян за порушення дисципліни та норм етики на пленарному засіданні Верховної Ради України)» (№4001а).
Ініціативою передбачено, що «недодержання дисципліни та норм етики» на пленарному засіданні парламенту тягне за собою накладення штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40,8 тис. грн. Разом з тим,
установлюючи штраф, який більш ніж удвічі перевищує офіційну заробітну плату нардепів, ініціатори змін не уточнюють, що саме вони розуміють під парламентською дисципліною та етикою.
Скажімо, чи можна вважати недисциплінованим народного обранця, який під час засідання відповів на телефонний дзвінок. Або чи етично розмовляти з колегами, коли хтось виступає з трибуни.
Схоже, за задумом авторів проекту, розв’язувати всі етичні проблеми буде спікер або хтось із його заступників. Принаймні відповідно до акта саме головуючий на засіданні повідомлятиме поліцію про факти порушення.
Розширена відповідальність
Якщо в згаданому проекті порушників парламентського спокою пропонується карати лише матеріально, то представник фракції ПП «Народний фронт» Юрій Тимошенко вирішив урізноманітнити санкції. Відповідно до підготовленого ним проекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення відповідальності за перешкоджання законній діяльності Верховної Ради України)» (№4001а1) нардепам може загрожувати навіть кримінальна відповідальність.
Так, Кримінальний кодекс пропонується доповнити новою ст.3512, яка передбачатиме санкції за «перешкоджання роботі головуючого або голосуванню нардепів, якщо це мало наслідком неможливість проведення пленарного засідання, блокування трибуни або порушення вимог щодо особистого голосування». Такі дії пропонується карати штрафом у розмірі від 500 до 2000 н.м.д.г.
(8,5—34 тис. грн.) або ж громадськими роботами на строк від 150 до 240 год. Як альтернатива пропонується навіть «позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3-х років». Те, які посади і якою діяльністю, нардеп не уточнює, але, очевидно, йдеться про позбавлення мандата.
При цьому парламентар не розтлумачує, в яких випадках мають застосовуватись різні види санкцій. Як наслідок, за одні й ті ж дії народний обранець може або заплатити незначні кошти, або бути виключеним із парламентських лав.
«Лише реальна можливість накладення санкції та притягнення до відповідальності сьогодні є єдиним фактором, що буде стимулювати роботу та належне дотримання норм Регламенту», — йдеться у пояснювальній записці до проекту. Крім того, на переконання парламентаря, блокування трибуни чи президії та недодержання вимог щодо особистого голосування «є не просто порушеннями, а зрадою державних інтересів, саботажем».
Зважаючи на суворість санкцій та пафосну стилістику пояснювальної записки, може скластися враження, що цим актом нардеп намагався підкреслити абсурдність попереднього. Однак з огляду на те, що в переліку ініціатив, поданих Ю.Тимошенком, «жартівливих» ініціатив немає, до цих пропозицій, схоже, він ставиться цілком серйозно.
Добре забуте
Пропозиції карати народних обранців за блокування трибуни лунали у сесійній залі й раніше. Так, член фракції «Партії регіонів»
Володимир Олійник у 2013 р. так само наполягав на застосуванні санкцій за блокування трибуни. Відповідно до його ініціативи за кожен день «простою» парламенту поршники мали сплачувати 2 млн грн., щоб покрити зарплати депутатського корпусу та працівників апарату. А якщо б відмовилися переказувати кошти — на їхнє майно був би накладений арешт.
Водночас його однопартієць Олександр Єфремов пропонував за блокування трибуни позбавляти мандата. «Міра відповідальності одна за перешкоджання роботі держустанов і тим більше певного органу. Думаю, що ви зі мною погодитеся, що це досить серйозна міра, яка дозволить остудити всі голови», — наголошував він.
Звісно, проти таких змін виступали опозиціонери. «Ми не від хорошого життя блокуємо парламент. А від того, що більшість порушує права громадян. У більшості хочуть переламати нас через коліно, але на будь-яку таку дію завжди буде протидія», — пояснював необхідність радикальних дій представник фракції ВО «Батьківщина» Сергій Сас. До того ж, за його словами, такі зміни суперечили б Конституції.
Схоже, що позиція з приводу блокування трибуни прямо залежить від того, чи перебуває політик при владі, і будь-хто, увійшовши до більшості, починає розмірковувати над шкодою, до якої призводить зупинення роботи ВР.
Водночас для опозиційних політиків такий механізм був і залишається одним із найефективніших способів якщо не захистити свою позицію, то принаймні звернути на неї увагу.
Зважаючи ж на те, як часто більшість та опозиція міняються місцями, народні депутати ніколи не можуть знати, проти кого будуть спрямовані ухвалені ними зміни.
_03_03.png)
