Додаткова швидкість
Під час засідання 4 серпня члени Ради проголосували за відкриття дисциплінарних проваджень щодо 8 суддів. Разом з тим відповідно до нових правил організації діяльності колегіального органу жоден з них не був запрошений на засідання. Хоча за бажання вони могли на нього прибути. А ось бути присутніми на попередньому розгляді цих матеріалів на дисциплінарній секції взагалі не мали права. Таким чином, ВРЮ, з одного боку, намагається пришвидшити свою роботу, а з другого — готується до нових правил роботи Вищої ради правосуддя, передбачених у проекті.
Відповідно до чинної ст.23 закону «Про Вищу раду юстиції» організація роботи секції визначається самим колегіальним органом. Фактично законодавець вирішив, що за потреби ВРЮ може коригувати власну діяльність залежно від «потреб часу».
Як повідомляв «ЗіБ», скористатися таким правом члени Ради вирішили вже в червні цього року, перебачивши в регламенті, що «засідання секції проводяться шляхом розгляду питань порядку денного та прийняття висновку без участі осіб, щодо яких розглядається відповідне питання, та заінтересованих осіб, якщо рішенням секції не визначено інший порядок проведення засідання».
Отже, на засідання не може потрапити не тільки сам законник чи його представник, а й будь-яка стороння особа. Пояснюються такі зміни більш ніж двома сотнями скарг на суддів, які Рада отримала у спадок від Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Строк дисциплінарної відповідальності за ними закінчується вже наприкінці цього року. А тому в Раді вирішили пришвидшити розгляд матеріалів, уникнувши 4-разового запрошення суддів.
Робота Ради спрощувалася поетапно впродовж кількох років. Іще зовсім недавно існувало чимало механізмів, які дозволили б затягнути процес. Так, лише у 2013 р. ВРЮ визначилася, що секція може розглянути скаргу на суддю в разі його повторної неявки, попри поважну причину для цього. Як пояснював необхідність змін тодішній очільник Ради Олександр Лавринович, деякі судді до 10 разів поспіль повідомляли про те, що перебувають на лікарняному. При цьому хвороба загострювалася за день до засідання ВРЮ.
А вже Рада нового складу визначилася, що пропуск законником секції з будь-якої причини не є підставою для перенесення розгляду. Аргумент був досить простий: під час остаточного засідання ВРЮ суддя ще матиме
можливість висловити свою позицію.
Здавалося б, якщо суддя не відвідує засідання секції, він не зможе затягнути розгляд питання, а тому «відгороджуватися» від нього немає сенсу. Однак, напевне, в Раді намагаються зекономити ще більше часу, зокрема не вислуховуючи законників зайвий раз. До того ж раніше для ухвалення вердиктів учасникам секції необхідно було виходити із зали засідань для наради та витрачати час на зачитування формальної частини рішень. Зараз без цього можна обійтись.
Нові правила навряд чи можуть порадувати суддів. І не тільки тих, хто бажав би затягування процесу. Так, донести свою позицію законники, звісно, зможуть, але не виключено, що буде вже запізно. Сама наявність рекомендації про відкриття дисциплінарної справи, а тим більше рекомендація про звільнення за порушення присяги — удар по авторитету законника. І яким буде остаточне рішення — не так уже й важливо: попередні висновки все одно можуть стати відомі ЗМІ, сторонам в інших справах, колегам.
До того ж розгляд питання на секції можна вважати своєрідною репетицією остаточного засідання. На ньому законник починає розуміти, як на його аргументи реагують члени колегіального органу, які ставлять питання, що саме потребує додаткових роз’яснень. Таким чином, не запрошуючи суддів на секцію, члени Ради зменшують їхні шанси відстояти свою позицію.
Разом з тим навряд чи найближчим часом порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності буде лібералізовано. Так, проект закону «Про Вищу раду правосуддя» передбачає, що «дисциплінарна палата (яка
робить попередній висновок. — Прим. авт.) розглядає висновок доповідача та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу». Таким чином, законники зможуть долучитися до засідання лише на останньому етапі. Тобто законодавцю доведеться визначатися, що для нього пріоритетно: пришвидшити очищення суддівського корпусу чи розширити можливості служителів Феміди для захисту своїх прав.