Однак, взявши курс на глобальне оновлення судової системи, законодавець не зазначив в статті 126 Конституції України підстав для припинення повноважень суддів, призначених на п’ять років, не виписав у спеціальному Законі процедуру припинення їхніх повноважень та не забезпечив будь-яких механізмів захисту їх прав у випадку порушення такої процедури, що суперечить принципу правової визначеності.
Так, Перехідні положення Конституції з 30 вересня 2016 року будуть доповнені підпунктом 2 пункту 16-1, відповідно до якого повноваження суддів, призначених на посаду
строком на п’ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
Пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону деталізує, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв’язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
При цьому будь-якого особливого порядку припинення трудових відносин із такими суддями вищевказані нормативні акти не містять.
Застосування ж загального порядку припинення трудових відносин із суддями, що передбачений статтею 125 оновленого Закону, також є неможливим, з огляду на відсутність у статті 126 Конституції, на яку посилається стаття 119 оновленого Закону, такої підстави для припинення повноважень судді, як закінчення п’ятирічного строку, на який його було призначено.
Отже, системний аналіз глави 2 (статті 119-125) Розділу VII нової редакції Закону у взаємозв’язку із частиною сьомою статті 126 Конституції дозволяє дійти висновку, що вищевказана глава Закону присвячена питанню припинення повноважень судді виключно у тих випадках, які передбачені частиною сьомою статті 126 Конституції. Застосування ж статті 125, що міститься в згаданій главі, до суддів, п’ятирічний строк
повноважень яких закінчиться, призведе до звільнення суддів в протиправний спосіб та з неналежних підстав (фактично безпідставно), що в свою чергу може призвести до масових судових позовів із неприємними для держави наслідками.
Виникає логічне запитання: як вчинити із суддями, п’ятирічний строк повноважень яких закінчився, враховуючи те, що законодавець не визначив чіткого порядку припинення із ними трудових відносин ані в Конституції, ані в профільному Законі?
Відповідь на це запитання міститься в статті 8 Конституції, згідно з якою в нашій державі визнається і діє принцип верховенства права, який надзвичайно широко та доступно розтлумачений у рішеннях Європейського суду з прав людини. Неможливо домогтися правопорядку шляхом його порушення, як неможливо домогтися очищення судової системи шляхом її свавільного руйнування.
Відповідно до частини другої статті 52 Закону всі судді незалежно від строку перебування на посаді мають єдиний статус, а тому і порядок продовження здійснення ними своїх повноважень має бути вирішений однаково: суддям, які здійснюють свої повноваження в межах п’ятирічного строку так само, як і суддям, які обрані безстроково, необхідно надати законодавчу можливість підтвердити свою кваліфікацію та доброчесність під час проходженням процедури первинного кваліфікаційного оцінювання, у випадку успішного складання якого таких суддів слід призначити безстроково. Лише такий підхід забезпечить дотримання принципу верховенства права, який понад 20 років тому був покладений в основу діяльності нашої держави.
_03_03.png)
