Непередбачений контроль
Правова позиція ВС у справах про визнання протиправними рішень митних органів та стягнення надмірно сплачених коштів (постанова від 2.06.2015
у справі №21-498а15) полягає в такому. Якщо суд визнає рішення та дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов’яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства й констатує неправильність рішень чи дій митних органів, які зумовили помилкову та/або надмірну сплату митних платежів, кошти повертаються декларанту в порядку й на умовах, установлених Митним кодексом, ст.43 Податкового кодексу та ст.45 Бюджетного кодексу, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби від 20.07.2007 №618 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції 25.09.2007 за №1097/14364, та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства в процесі повернення з Державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом ДМС, Державного
казначейства від 20.07.2007 №611/147 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції 25.09.2007 за №1095/14362, на підставі його заяви та в місячний строк із дня прийняття висновку митним органом, котрий здійснював оформлення митної декларації, про повернення з державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Ці порядки не передбачають повернення помилково та/або надмірно сплачених обов’язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо зі здійсненням судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов’язаних із здійсненням митного оформлення і справлянням платежів.
У таких випадках суд уважає, що скасування оскаржуваного рішення є достатнім способом захисту, адже останнє стає нечинним з моменту прийняття. Отже, надмірно сплачені суми підлягають поверненню в порядку, встановленому законодавством.
Дискреційні повноваження
Оскільки існує визначений порядок повернення коштів, суди, скасовуючи рішення (наприклад про коригування митної вартості), не створюють передумов для повторного звернення до суду з тотожними вимогами. Крім того, на думку Верховного Суду, в разі задоволення вимоги про стягнення надмірно сплачених коштів і скасування рішення про коригування митної вартості суд тим самим фактично визнає заявлену декларантом митну вартість товарів, що є втручанням у дискреційні повноваження митного органу. Отже, митниці мали б повертати надмірно сплачені гроші саме на підставі вердикту суду про скасування такого рішення. Для повернення коштів необхідне дотримання процедури, передбаченої порядком №618.
Постановою Вищого адміністративного суду від 21.10.2010 №П-278/10 встановлено: з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Таким чином, суди не вправі
втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі перебирати на себе функції суб’єктів владних повноважень, оскільки не наділені правом створювати норми права, а вповноважені лише перевіряти вже створені норми на їх відповідність вищим нормативно-правовим актам.
Суб’єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб’єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб’єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно з рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те,
яке вважає найкращим за певних обставин.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» від 23.06.2010 №1380/5 дискреційні повноваження — це сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з кількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Повернення надмірно сплачених коштів здійснюється митними органами з урахуванням ст.43 ПК, згідно з якою помилково та/або надмірно сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності в нього податкового боргу. У разі ж наявності податкового боргу таке повернення проводиться тільки після повного його погашення.
Проте чіткого порядку підтвердження відсутності податкового боргу законодавством не передбачено. Таким чином, можна вказати на певну свободу вибору варіанта дій митного органу. Він має право самостійно з’ясувати питання наявності/відсутності податкового боргу в платника; може зажадати відповідної довідки про відсутність такого боргу в заявника або ж відмовити в задоволенні заяви про повернення коштів через ненадання відповідного документа про відсутність у платника податкового боргу.
Крім того, повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов’язання можливе лише за умови подання платником до відповідного органу контролю заяви довільної форми, підписаної керівником і головним бухгалтером суб’єкта господарської діяльності або фізичною особою (п.43.4 ст.43 ПК, п.1 р.III порядку №618). Також положеннями ст.43 ПК передбачено, що орган контролю самостійно готує висновок про повернення відповідних сум та подає його для виконання відповідному органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У рамках процедури повернення сум митниця
перевіряє обгрунтованість таких вимог з огляду на суми, вказані у відповідній заяві платника. Крім того, для підготовки висновку про повернення з бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до нього митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, за потреби ініціюється проведення перевірки щодо правильності митного оформлення. Тоді керівник/заступник керівника митного органу підписує висновок про повернення грошей на підставі результатів перевірки.
Отже, процедура повернення коштів передбачає дотримання низки вимог з боку як платника (відсутність податкового боргу, подання заяви з відповідними документами), так і митних органів, котрі приймають рішення, у тому числі за результатами перевірки дотримання встановлених вимог.
Оскільки митні органи мають право обирати варіанти своїх дій, ці процедури дійсно належать до дискреційних повноважень. Суд як правозастосовний орган не може втручатись у дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень та підміняти його.
Захист на рівні
Зазначимо, що в п.145 рішення ЄСПЛ від 15.11.96 у справі «Чахал проти Об’єднаного Королівства» засказано, що ст.13 конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби захисту, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень конвенції. Хоча держави мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують виконання своїх зобов’язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У п.75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 5.04.2005 (заява №38722/02) сказано, що ст.13 конвенції вимагає, аби норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, в який вони виконують свої зобов’язання за цим положенням. Зміст зобов’язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника. Утім, засіб захисту має
бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, його використання не повинне ускладнюватися діями або недоглядом органів влади.
Зважаючи на норми ст.9 Конституції, а також закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», положення конвенції, а також рішення ЄСПЛ є джерелом національного права. Вищий адміністративний суд у справі №806/2256/15 (ухвала від 4.02.2015 №К/800/44985/15), використовуючи норми конвенції та посилаючись на п.145 рішення ЄСПЛ у справі «Чахал проти Об’єднаного Королівства» від 15.11.96 і п.75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 5.04.2005, відступив від позиції ВС у подібних правовідносинах (постанова від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс»). ВАС дійшов висновку, що «ефективний засіб правового захисту» в розумінні ст.13 конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Також позиція ВАС узгоджується з позицією ВС у
справі №826/4418/14 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів (постанова від 16.09.2015). Суди зазначають, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».
Таким чином, у справах про визнання протиправними рішень митних органів та стягнення надмірно сплачених коштів скасування оскаржуваних рішень, унаслідок прийняття яких сталася переплата митних платежів, є дійсно достатнім засобом захисту. Це не створює передумов для повторного звернення до суду з тих самих підстав. Отже, така позиція ВС цілком відповідає положенням ст.13 конвенції та практиці ЄСПЛ.
_03_03.png)
