Поняття моральної шкоди — річ досить складна і, деколи, незрозуміла не тільки клієнтам, але і самим юристам саме з погляду співвідношення самого спричинення моральної шкоди та її компенсації — механізму визначення відшкодування за заподіяну моральну шкоду.
Правове регулювання цього питання містять Цивільний кодекс України та ухвала Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди».
Так, відповідно до постанови Пленуму ВС №4, під моральною шкодою розуміються витрати немайнового характеру унаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частина 2 ст.23 ЦК, говорить про те, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болі і стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою відносно її самої, членів сім’ї або близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі і гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Начебто все просто і зрозуміло, доки не стикаєшся з необхідністю довести суду, що душевні страждання особи були, що ці душевні страждання відповідають (або набагато більші) заявленій сумі компенсації і що вимогу про відшкодування моральної шкоди потрібно задовольнити повністю, а не частково.
При цьому прикладом доказу душевних страждань може бути довідка/висновок лікаря-психолога (проте вона не може слугувати обґрунтуванням заявленої суми моральної шкоди).
Також можна провести судово-психологічну експертизу (наприклад, у кримінальному провадженні), адже згідно з п.6.3. Інструкції про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень, психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності і такі їх прояви у поведінці особи, що мають юридичне значення і викликають певні правові наслідки.
Необхідно також звернути увагу на методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди», надіслані листом Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797 (в редакції від 20.09.2013), де в п.6.4 вказано, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Проте, не дивлячись на це, розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій моральній шкоді.
Проблема полягає в тому, що неможливо визначити розмір відшкодування, який буде адекватним завданій моральній шкоді. У цьому-то і полягає проблема — ніхто не знає, яка саме сума буде хоч трохи наближеною до того болю і страждань, яких зазнала конкретна людина.
Слід зазначити, що вже відносно давно існує розроблена професором Ерделевським Олександром Марковичем формула компенсації моральної шкоди. Формула розроблена для визначення моральної шкоди, яку повинна відчути «середня», «нормально» реагуюча на вчинені відносно неї неправомірні дії людина.
В основному, при підрахунку за формулою Ерделевського О.М. моральна шкода отримує істотний грошовий вираз, що вигідно позивачам/потерпілим і не вигідно відповідачам/обвинуваченим.
Слід відмітити, що вищезгадана методика професора Ерделевського О.М., рішенням про державну реєстрацію від 03.03.2010 включена в реєстр під реєстраційним кодом 14.1.04 «Методика встановлення спричинення моральної шкоди і метод оцінки розміру компенсації викликаних страждань».
Тобто, при зверненні до експерта з метою встановлення заподіяної шкоди, експерт для розрахунку її розміру використовує різні формули, включаючи і вищезгадану, і приходить до висновку, що сума моральної шкоди, наприклад, є п’ятизначною. Але чи прийме суд це як належний і допустимий доказ? Прийме, однак оцінку співвідношення шкоди і компенсації визначатиме у нарадчій кімнаті.
Не дивлячись на те, що експерт, який визначив розмір заподіяної моральної шкоди конкретній людині, володіє спеціальними знаннями в цій області, суди при винесенні ухвал про відшкодування моральної шкоди в основному керуються п.9 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди» від 31.03.95 №4, де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних і т.д.), які зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення і т.д.) і з урахуванням інших обставин. Тобто на око. Ніякої конкретики.
Хотілося б відзначити, що після вивчення рішень у справах про відшкодування моральної шкоди, які знаходяться у відкритому доступі в
Реєстрі судових рішень, спостерігається тенденція до збільшення позовних заяв, в обґрунтуванні яких є посилання на формулу професора Ерделевського О.М. Це означає, що для обґрунтування розміру моральної шкоди недостатньо розмитих законодавчих норм, недостатньо просто зі стелі узяти якусь суму, яка нібито відповідає заподіяним моральним стражданням.
Україна не входить в англосаксонську правову систему, тому не може використовувати прецеденти, а відповідно і визначати розмір заподіяної моральної шкоди, ґрунтуючись на раніше винесених рішеннях у подібних ситуаціях. Не дивлячись на це, судді при винесенні рішень продивляються вже винесені рішення для того, щоб залишатися в «рамках» суми відшкодування за певний вид правопорушення.
У романо-германській правовій системі (до якої належить й Україна) основне джерело права — це закон. Але в жодному законі чітко не прописаний механізм визначення завданої моральної шкоди. Тому і виникає нерозуміння того, яким чином суд і учасники процесу можуть реально обґрунтовувати факт спричинення моральної шкоди та її грошовий еквівалент.
Тому, у зв’язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне закріпити на законодавчому рівні чіткий механізм визначення завданої моральної шкоди — це знизить можливість для суддів на своє внутрішнє переконання та «на око» визначати розмір моральної шкоди, яку зазнав потерпілий або інша особа.
_03_03.png)
