Притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності по-новому

Види дисциплінарних проступків, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності

У частині 2 статті 65 Закону № 889 міститься перелік діянь, які визнаються дисциплінарними проступками і слугують підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Розглянемо їх детальніше.

Порушення Присяги державного службовця (п. 1)

Статтею 36 Закону № 889 передбачено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов’язки».

Зазначена особа набуває статусу державного службовця з дня складення Присяги.

Якщо особа відмовляється складати Присягу державного службовця, вона вважається такою, що відмовилася від посади державної служби, і акт про її призначення на посаду скасовується суб’єктом призначення.

Порушення правил етичної поведінки державних службовців (п. 2)

Частиною 1 статті 37 Закону № 1700 передбачено, що загальні вимоги до поведінки державних службовців, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх службових повноважень, підстави й порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог установлюються Законом № 1700, який є правовою основою для кодексів чи стандартів професійної етики.

Під час прийняття на державну службу державний службовець ознайомлюється з правилами поведінки державного службовця — Загальними правилами поведінки, про що роблять запис у його особовій справі. Ці Правила є узагальненням стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та способів урегулювання конфлікту інтересів.

Вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу (п. 3)

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 889 одним з основних принципів здійснення державної служби є патріотизм. Пунктом 4 частини 1 статті 8 цього Закону передбачено, що державний службовець зобов’язаний з повагою ставитися до державних символів України. 

Державні символи використовують в урочистих випадках, під час святкування державних і національних свят, проведення державних й офіційних церемоній та інших урочистих заходів. З-поміж державних символів найчастіше використовують Прапор України. У міжнародній практиці склалася особлива система правил його використання — так званий «етикет прапора». Хоча ці правила й не закріплені спеціальними міжнародними договорами, їх всюди дотримуються як своєрідних звичаєвих норм, порушення яких вважається проявом неповаги до цього символу.

Неповагу до державних символів України треба відмежовувати від публічної наруги над ними. Способами наруги можуть бути знищення чи пошкодження Прапора (Герба) України його спаленням, ламанням, розмальовуванням, нанесенням на Прапор образливих написів, зле шаржування Герба чи Гімну. За такі діяння, якщо вони були публічними (спрямованими на публіку), відповідно до статті 338 ККУ настає кримінальна відповідальність.

Державними символами України є: Державний прапор України, Державний герб України, Державний гімн України (ст. 20 Конституції України).

Неповага до держави чи Українського народу може проявлятися в різні способи та в різних формах: в усних висловлюваннях, письмових заявах тощо. Неповагу до державних символів України можна розцінювати також як неповагу до власної держави, Українського народу та національних традицій.
Дії, які шкодять авторитетові державної служби (п. 4)

Політика держави реалізується через систему відповідних державних органів, тобто державна служба є дзеркалом сучасної влади, а тому в уяві людей державний службовець — це не просто спеціаліст, це — людина, яка виступає від імені та в інтересах держави. Поведінка державного службовця, незалежно від того, до якого виду державної служби належить посада, яку він обіймає, його ставлення до справи, громадян, мова, зовнішній вигляд тощо формують не лише його власний авторитет, а й авторитет тієї служби, яку він уособлює, та держави в цілому.

Невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п. 5)

Посадові обов’язки державного службовця встановлюються посадовою інструкцією, яку розробляють згідно з вимогами та рекомендаціями, визначеними в Довіднику типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затверджений наказом Національного агентства України з питань державної служби від 13 вересня 2011 року № 11, з урахуванням специфіки діяльності конкретного державного органу (структурного підрозділу, відділу, сектору).

Повний текст статті — у журналі «Довідник кадровика» № 10, 2016