РСУ категорично заперечує проти звуження права суддів на забезпечення житлом і пропонує відхилити відповідний законопроект. Про це йдеться у рішенні РСУ від 02.12.2016 №86 текст якого друкує «Закон і Бізнес».
Рада суддів України
Рішення
2 грудня 2016 року м.Київ №86
Щодо змін до закону (про скасування пільг на забезпечення житлом суддів та державних службовців)
Заслухавши та обговоривши інформацію заступника голови Ради суддів Б.Моніча щодо проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування пільг на забезпечення житлом суддів, прокурорів, поліцейських та державних службовців)» (№5149), відповідно до ст.126, ч.5 ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» та положення про РСУ, затвердженого позачерговим Х з’їздом суддів 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів
ВИРІШИЛА:
1. Інформацію заступника голови РСУ Б.Моніча щодо проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування пільг на забезпечення житлом суддів, прокурорів, поліцейських та державних службовців)» (№5149) узяти до відома.
2. Надіслати Комітету з питань правової
політики та правосуддя Верховної Ради висновок РСУ на проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування пільг на забезпечення житлом суддів, прокурорів, поліцейських та державних службовців)» (реєстр. №5149), внесений народним депутатом Є.Мураєвим.
Заступник голови Б.Моніч
Висновок
щодо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування пільг на забезпечення житлом суддів, прокурорів, поліцейських та державних службовців)» (№5149)
Рада суддів категорично заперечує щодо прийняття проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування пільг на забезпечення житлом суддів, прокурорів, поліцейських та державних службовців)» в частині звуження права суддів на забезпечення житлом.
Частиною 1 ст.126 Основного Закону передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами.
Незалежність як складова конституційного статусу суддів гарантується Конституцією і забезпечується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади, забороною впливу на них у будь-який спосіб, захистом професійних інтересів суддів, підкоренням судді лише закону при здійсненні правосуддя, державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення в державному бюджеті окремо
видатків на утримання судів, притягненням винних осіб до юридичної відповідальності за неповагу до суду і судді, здійсненням суддівського самоврядування (п.27 ч.1 ст.85, чч.2, 4, 5 ст.126, чч.3, 4, 6 ст.127, ст.128, чч.1, 5 ст.129, ст.130, п.1 ч.1 ст.131 Основного Закону). Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ч.2 ст.127 Конституції).
Конституційний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч.1 ст.55 Основного Закону; положення Конституції стосовно незалежності суддів, яка є невід’ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов’язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в
майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 1.12.2004 №19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, від 11.10.2005 №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про державний бюджет, від 3.06.2013 №3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).
Право на справедливий суд в Україні з часу проголошення її незалежності забезпечувалося шляхом розвитку принципу незалежності суддів у законах «Про статус суддів» від 15.12.92 №2862-ХІІ, «Про судоустрій України» від 7.02.2002 №3018-ІІІ та законі №2453, в яких послідовно закріплювалися самостійність суддів, свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до внутрішнього переконання суддів та їх належне матеріальне забезпечення.
Гарантії незалежності суддів було встановлено у стст.48, 52 розд.III, ст.117 розд.VII, розд.IX, X закону №2453 в редакції закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям, які потребують поліпшення житлових умов, службового житла. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Ці ж гарантії незалежності знайшли своє відображення і в нормах закону «Про судоустрій і статус суддів України» від 2.06.2016
№1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016.
Так, ст.138 цього закону визначено, що після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.
Конституційний Суд у рішенні від 3.06.2013 №3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч.1 ст.55 Конституції (абз.2 п.3 мотивувальної частини).
У рішенні від 8.06.2016 №4-рп/2016 КС наголосив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. Таке матеріальне забезпечення включає в себе і особливий порядок забезпечення службовим житлом суддів, які цього потребують.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд вказував, що положення законодавства щодо належного матеріального та соціального забезпечення суддів повинні відображати положення Конституції та міжнародних актів щодо незалежності суддів, бути спрямованими на забезпечення здійснення справедливого правосуддя та стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів. Матеріальне
забезпечення суддів як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.
Особливо нагальною проблема забезпечення суддів службовим житлом існує в сучасних умовах функціонування судової влади в України.
Станом на жовтень 2016 року в України склалась вкрай критична ситуація зі здійснення правосуддя у зв’язку з відсутністю суддів. Так, у 8 судах України не залишилося жодного судді. Зокрема, два суди не функціонують в Полтавській області, по одному — в Рівненській, Черкаській, Тернопільській, Івано-Франківській, Дніпропетровській і Донецькій областях. При цьому в 71 суді правосуддя здійснює один суддя, 124 — два судді. У той же час, на сьогоднішній день п’ятирічний термін повноважень закінчився в 926 суддів.
Частиною 1 ст.55 закону №1402 передбачено, що у зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв’язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів, суддя може бути, за його згодою, відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя. Сумнівним видається надання суддею згоди на таке відрядження, коли на час такого відрядження
він не буде забезпечений навіть службовим житлом.
Категорично не погоджуємося з твердженнями автора законопроекту, що «окремі норми чинного законодавства України, зокрема законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про Національну поліцію», «Про державну службу» закріплюють необгрунтовані преференції окремим категоріям службовців та відповідно створюють умови для зловживання ними своїми правами, скоєння корупційних правопорушень або навіть злочинів. Значна частина із зазначеної категорії осіб, маючи житло (квартири, будинки), тобто будучи забезпеченими житлом в одній місцевості, при призначенні на відповідні посади в іншій місцевості отримують квартири тільки тому, що займають ці посади».
Як зазначалось вище, матеріальне та соціальне забезпечення судді є складовою його правовою статусу що гарантує незалежність і не є необгрунтованою преференцією.
Механізм реалізації права судді на забезпечення службовим житлом на теперішній час законодавчо не закріплений, що є однією з причин вкрай незадовільного забезпечення суддів службовим житлом в усіх регіонах України та по всіх юрисдикціях. На ці обставини Рада суддів звертала увагу, зокрема, в своєму рішенні №62 від 4.12.2014.
На підставі викладеного вважаємо неприйнятним проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування пільг на забезпечення житлом суддів, прокурорів, поліцейських та державних службовців)» в частині звуження права суддів на забезпечення житлом. Вважаємо, що даний
законопроект має бути відхилений як такий, що суперечить нормам Конституції, з мотивів, наведених вище.
_03_03.png)
