Поповнено базу правових позицій Верховного Суду України:
Постановою у справі № 6-2554цс16 від 14.12.2016 р., правовим висновком якої є:
публічно-правовий спір має свою особливість суб’єктного складу – участь суб’єкта владних повноважень є обов’язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб’єкта владних повноважень.
З огляду на це, неправильним є формальне застосування пункту 5 частини другої статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що до суду звертається суб’єкт владних повноважень як позивач. Зазначене підтверджується також правилами статей 3, 15, 45 ЦПК України, які передбачають право органів державної влади, органів місцевого самоврядування звертатися до суду з заявами в порядку цивільного судочинства у випадках, установлених законом.
Таким чином, аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб’єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб’єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.
У справі, рішення суду в якій переглядається, позивач, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, звернувся до суду з позовом до фізичної особи – ОСОБА_1 із тих підстав, що відповідачка в порушення приписів законодавства, що регулює містобудівну діяльність, провела реконструкцію власної квартири, здійснивши добудову балкона зі збільшенням площі квартири. Матеріально-правовою вимогою позивач визначив покладення на відповідачку обов’язку привести об’єкт нерухомості (квартиру) в стан, який існував до проведення реконструкції.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). При цьому Київська районна адміністрація Одеської міської ради визначила правовими підставами звернення до суду з позовом закони України «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про місцеве самоврядування в Україні», які не містять норм про розгляд адміністративним судом, в порядку адміністративного судочинства спорів за зверненням суб’єкта владних повноважень (зокрема, місцевої державної адміністрації) до фізичних осіб про приведення самочинно реконструйованих жилих приміщень у попередній стан.
Таким чином, спір, за вирішенням якого до суду звернулася Київська районна адміністрація Одеської міської ради, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Спір стосується речового права ОСОБА_1, правомірності здійснення нею правомочностей власника жилого приміщення та виник у зв’язку із запереченням позивачем права відповідачки на проведення змін у квартирі. Отже спір виник із цивільних, житлових правовідносин і справа за правилами статті 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна ознайомитися у розділі «Правові позиції або на офіційному веб-сайті Верховного Суду України (http://www.scourt.gov.ua).
_03_03.png)
