Ділянка конституційності

Довше, ніж сподівались

Мораторій на продаж землі було запроваджено ще на початку 2000-х. Його доцільність пояснювалась ризиком неконтрольованого перерозподілу ділянок. Спочатку передбачалось, що вільно продавати землю можна буде вже у 2005 р., однак з того часу дата запровадження «ринку» неодноразово переносилась. Учергове таке рішення народні депутати ухвалили в минулому році, визначивши 1 січня 2018 р. як час початку можливого продажу землі.

Однак це не означає, що через рік власники зможуть продавати свої наділи. По-перше, велика ймовірність того, що обмеження знову подовжать, а по-друге, Земельним кодексом установлено, що мораторій діє «до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 р.». Таким чином, якщо настане час «Х», а відповідні новації не будуть ухвалені, заборона діятиме далі.

Ситуація ускладнюється тим, що деякі політики взяли земельне питання собі на озброєння. «Всі, хто говорить про продаж земель сільськогосподарського призначення, — це люди, яким байдужа Україна, це люди, які не знають української історії, які не дбають про нинішнє покоління українців і не усвідомлюють наслідків своїх дій для майбутніх поколінь», — наголосив лідер Радикальної партії Олег Ляшко. «Єдиний шлях вирішення питання щодо землі — це всеукраїнський референдум», —відзначила у свою чергу очільниця ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко.

За таких обставин, констатують оглядачі, отримати голоси на підтримку введення ринку землі буде складно, адже всі політичні сили боятимуться, що після цього втратять очки у боротьбі з конкурентами.

Ще більше загострюють проблему економічні інтереси. Вільний продаж землі не вигідний як малим і середнім фермерам, так і великим аграрним корпораціям. І тим, і іншим для викупу ділянок доведеться витратити обігові кошти або шукати кредитні ресурси. Як наслідок, для багатьох сільськогосподарських підприємств оптимальним рішенням було б «заморозити» ситуацію. Разом з тим, як зазначив заступник міністра аграрної політики Максим Мартинюк, щорічні збитки держави від нинішніх обмежень становлять $3,3 млрд.

Пішли в обхід

Інший варіант скасування мораторію вигадав народний депутат Олексій Мушак, який вирішив порушити питання про конституційність таких обмежень. Для цього йому необхідні 45 підписів колег.

«Я пропоную народним депутатам таке: або КС скасує мораторій на продаж землі, тому що він дійсно порушує права і свободи громадян, або Верховна Рада почне займатися своєю прямою відповідальністю і прийме закон, який створить ринок землі», — зауважив народний обранець. Зрештою, потрібну кількість підписів удалося зібрати, хоча, як зізнався ініціатор подання, спочатку це йому здавалось «неймовірним».

Наразі текст подання не оприлюднено, але можна здогадатися, що основний акцент робитиметься на ст.41 Конституції, відповідно до якої «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю». Також ця стаття застерігає: «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним». Заборона ж продавати свою земельну ділянку, з точки зору ініціатора подання, очевидно, трактуватиметься як порушення права розпоряджатися своїм майном.

Можливість звернення до КС із цього питання позитивно оцінили експерти. «На мій погляд, найкраще було б, щоб оцінку мораторію як неконституційному дали суди загальної юрисдикції, застосувавши Конституцію як закон прямої дії. На жаль, наша судова система на це не спромоглася. Скасування мораторію через КС — на другому місці в «рейтингу». Інші варіанти гірші. Страсбург — дуже довго, а ВР якщо і скасує мораторій, то обставить ринок безліччю шкідливих обмежень», — відзначив член Вищої ради правосуддя Анатолій Мирошниченко.

Навряд чи можна сподіватися, що народні обранці залишать земельний ринок без свого контролю. Навіть якщо КС визнає мораторій протиправним, то, швидше за все, зобов’яже парламент ухвалити закон для реалізації цього вердикту на практиці.

Після цього прийняття відповідного акта отримає імпульс прискорення, але, звісно, народні депутати матимуть можливість установити обмеження. Наприклад, буде визначено максимальну площу землі, яку можна купувати «в одні руки», встановлено заборону на придбання ділянок іноземцями та юридичними особами. І такі заходи ще можна вважати «ліберальними», оскільки вже зараз лунають заклики надати державі виключне право викуповувати паї в охочих, а потім здавати їх в оренду.

Саме на етапі визначення правил і обмежень нового ринку точитиметься найбільше суперечок. Але одне можна сказати з упевненістю: земля — надто цінний ресурс. Тому народні обранці не залишать її без свого нагляду.