Державне підприємство звернулось до суду з позовом до особи про встановлення права земельного сервітуту.
Позивач (Енергетична компанія) посилався на те, що не має можливості виконати будівельні роботи та в подальшому експлуатувати ділянку повітряної лінії електропередачі без використання частини земельної ділянки, що належить Відповідачу. Земельна ділянка Відповідача знаходиться між земельними ділянками, належними підприємству, на яких заплановано встановлення опор повітряної лінії і проходження над нею електричних проводів.
Суд першої інстанції встановив право земельного сервітуту стосовно частини земельної ділянки Відповідача.
Апеляційний суд не погодився з таким рішенням та відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд зазначив, що право Державного підприємства на встановлення земельного сервітуту виключає право Відповідача, як власника, користуватися належною земельною ділянкою за цільовим призначенням. Крім того, у Позивача є можливість вирішити питання про відчуження земельної ділянки, передбачена Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Тому відсутні визначені законом підстави для встановлення земельного сервітуту на викладених Позивачем умовах.
ВССУ залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Державне підприємство звернулось до ВСУ з заявою про перегляд судових рішень та посилалось на рішення ВССУ в інших справах, в яких суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки виконати проектувальні, будівельні роботи та експлуатувати ЛЕП без використання земельної ділянки відповідача неможливо, а Енергетична компанія не є суб’єктом, який має право викупу земельних ділянок та іншого нерухомого майна для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності.
ВСУ відмовив у задоволенні заяви Позивача, а рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій визнав законними.
Суд зазначив, що згідно з частиною п’ятою статті 403 ЦК України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Відповідно до обставин справи належна Відповідачу на праві власності спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням є землею сільськогосподарського призначення. На зазначеній земельній ділянці власниця вирощує виноградники.
Відповідно до пункту «б» частини 2 статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню, коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.
Запропоновані Позивачем умови земельного сервітуту передбачають знищення виноградників, як на період будівництва лінії електропередач, так і на період можливих аварій (аварійних ситуацій), а також планових ремонтних робіт. Крім того, запропоновані Позивачем обмеження щодо установлення шпалер для виноградників, поливу сільськогосподарських культур, проїзду відповідних машин і механізмів виключають можливість використовувати Відповідачем належної їй на праві власності земельної ділянки за її призначенням.
Отже, встановлення такого земельного сервітуту позбавляє власника земельної ділянки права, гарантованого статтею 41 Конституції України, на використання належної земельної ділянки за цільовим призначенням.
Також Суд зауважив, що Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».
Ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати, зокрема, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об'єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 ЗК України (постанова від 05.04.2017 у справі № 6-403цс17).
_03_03.png)
