Верховний Суд України розглянув заяву захисника особи про перегляд судових рішень щодо засудженого за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.
Відповідно до обставин вчиненого кримінального правопорушення особою під час бійки було нанесено потерпілому чотири удари в різні частини тіла. У результаті проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця настала смерть потерпілого. Засудженому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вироком суду першої інстанції особу засуджено за частиною 1 статті 118 КК України (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони).
Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині кваліфікації та призначення покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким визнано особу винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК (умисне вбивство).
ВССУ залишив вирок апеляційного суду без змін.
Захисник у заяві стверджував, що суд апеляційної інстанції, погодившись із встановленими місцевим судом фактичними обставинами справи та безпосередньо не дослідивши докази під час апеляційного перегляду кримінального провадження, не вправі був дати іншу юридичну кваліфікацію діям засудженого, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
ВСУ відмовив у задоволенні заяви захисника. А з приводу його доводів роз’яснив, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не породжує для цього суду обов’язку досліджувати всю сукупність доказів з дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, оцінені в суді першої інстанції.
Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити докази, в тому числі прослухати запис судового засідання в суді першої інстанції. Касаційний суд, у свою чергу, не має повноважень оцінювати докази, але він вправі зробити висновок про неправильність застосування норм КК і змінити судове рішення (пункт 4 частини 1 статті 436 КПК), зазначивши в мотивувальній частині ухвали не докази, а обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій (абзац 4 пункту 2 частини 1 статті 442 КПК). Тобто зміна судових рішень судів нижчої ланки судами вищої ланки не вимагає як передумови повторного дослідження останніми усіх доказів.
ВСУ зауважив, що, якщо б висновки суду апеляційної інстанції, що є відмінними від висновків суду першої інстанції, стосувалися сутнісних ознак доказів – достовірності, належності, допустимості – і саме це зумовило б перекваліфікацію дій особи на іншу статтю (частину статті) КК, то тоді суд апеляційної інстанції зобов’язаний був би дослідити докази з дотриманням вимог статті 23 КПК (безпосередність дослідження показань, речей і документів).
В справі, що переглядалась, у межах фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, та використавши результати оцінки ним доказів у справі, апеляційний суд дійшов іншого правового висновку щодо обставин цього злочину, а саме про неперебування особи в стані необхідної оборони, що й зумовило зміну кримінально-правової кваліфікації його діянь зі статті 118 на частину 1 статті 115 КК (постанова від 20.04.2017 у справі № 5-465кс(15) 16).
_03_03.png)
