ВССУ залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову особи в інтересах недієздатного про визнання права власності на спадкове майно за законом.
В обґрунтування заявлених вимог особа посилалась на те, що рішенням суду її призначено опікуном особи, визнаної недієздатною у зв’язку з хронічним стійким психічним розладом. А з вересня 2014 року підопічного було визнано інвалідом з дитинства.
Після смерті матері підопічного відкрилась спадщина на 1/2 частини двокімнатної квартири та на земельні ділянки. У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, відмовлено, оскільки у 2011 році його матір склала заповіт та заповіла все своє майно іншій особі.
Опікун вказувала, що син покійної постійно проживав зі своєю матір'ю, знаходився на її утриманні та є інвалідом з дитинства, та просила суд визнати його спадкоємцем за законом на спадкове майно його матері.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв’язку з відсутністю доказів, що на момент смерті своєї матері її син був непрацездатною особою.
Апеляційний суд частково задовольнив позовні вимоги та визнав за особою право власності в порядку спадкування за законом, як на обов'язкову частку у спадщині. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що особа є інвалідом з дитинства та на момент смерті спадкодавця хворів на психічне захворювання, проживав з нею та перебував на її утриманні, а тому має право на обов'язкову частку у спадщині, відкритої після смерті його матері.
ВССУ не погодився з рішенням апеляційного суду та скасував його, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Статтею 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
ВССУ зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, при цьому в матеріалах справи відсутні докази непрацездатності особи на момент відкриття спадщини.
Згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009, у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
ВССУ вказав, що враховуючи, що призначенню особі другої групи інвалідності із зазначенням причини «інвалід з дитинства», передувало призначення такої групи з причин загального захворювання, при цьому з можливістю виконання надомних видів робіт, а також необхідністю повторного проведення огляду, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для висновку про непрацездатність особи з дитинства, зокрема, через вроджені вади розвитку. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що встановлення особі у вересні 2014 року другої групи інвалідності з причиною «інвалід з дитинства» та визнання останнього недієздатним після смерті матері, є підставою для визнання його непрацездатним на момент її смерті ( ухвала від 26.04.2017 у справі № 204/8193/2014-ц).
_03_03.png)
