Незазначення належних мотивів відхилення наведених у касаційній скарзі аргументів має ознаки дисциплінарного проступку. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №800/527/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
28 березня 2017 року м.Київ №800/527/16
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Прокопенка О.Б.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 8 до Вищої ради юстиції (на сьогодні — Вища рада правосуддя) про визнання незаконним та скасування рішення,
Встановила:
У жовтні 2016 року Особа 8 звернувся до Вищого адміністративного суду з адміністративним позовом до ВРЮ про визнання незаконним і скасування рішення.
На обґрунтування позову Особа 8 зазначив, що 27.09.2016 відповідач прийняв рішення №2940/0/15-16, яким його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пп.«б» п.1 ч.1 ст.92 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI (в редакції, чинній на час виникнення
спірних відносин), та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Рішення було прийнято за результатами розгляду скарги Особи 9, в якій зазначено, що Особа 8, прийнявши 18.04.2016 рішення про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Особи 9 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.04.2016 у справі №824/3/16-а за позовом Особи 9 до Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області, третя особа — товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграф-сервіс», про визнання протиправною бездіяльності, незаконно відмовив скаржнику в доступі до правосуддя.
Особа 8 зазначав, що ВРЮ на етапі вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження допустила порушення ст.24 та п.2 ч.3 ст.129 Конституції щодо рівності всіх перед законом і судом, а саме — відкрила дисциплінарне провадження щодо позивача, тоді як за аналогічних обставин відмовила у відкритті провадження.
У зв’язку з тим, що рішення прийнято відповідачем за межами обставин та підстав, визначених у скарзі на суддю, а дії ВРЮ в такому випадку здійснені з перевищенням повноважень та всупереч вимогам закону, який визначає, що дисциплінарне провадження — це розгляд скарги, а не матеріалів судової справи.
Також Особа 8 зауважував, що ВРЮ безпідставно здійснила дисциплінарне провадження щодо судді, оскільки підстави, на які посилається ВРЮ, спростовуються матеріалами справи, а формулювання підстав відповідальності за нібито вчинений позивачем дисциплінарний проступок не відповідають змісту ст.92 закону №2453-VI .
Крім того, ВРЮ не має повноважень щодо оцінки якості, обґрунтованості чи мотивів судового рішення, яке набрало законної сили та не скасовано судом вищої інстанції. Так само ВРЮ не наділена повноваженнями встановлювати та оцінювати обставини в судових справах з метою вирішення процесуального питання на власний розсуд.
Додатково Особа 8 звертав увагу на те, що ВРЮ не встановила такого обов’язкового елементу для визначення ознак дисциплінарного проступку, як умисел чи недбалість, а тому рішення про застосування будь-якої відповідальності є незаконним.
Суд установив, що указом Президента від 27.11.2001 №1151/2001 Особу 8 призначено на посаду судді Господарського суду Донецької області.
Постановою Верховної Ради від 14.12.2006 №470-V Особу 8 обрано на посаду судді місцевого Господарського суду Донецької області.
Згідно з постановою ВР від 21.04.2011 №3285-VI Особу 8 обрано на посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду, а відповідно до постанови ВР від 12.04.2012 №4633-VI — на посаду судді ВАС.
Згідно з наказом голови ВАС з 26.04.2012 Особа 8 приступив до виконання обов’язків судді.
У травні 2016 року на адресу ВРЮ надійшла скарга (заява) Особи 9 стосовно дій Особи 8 при постановленні ухвали суду від 18.04.2016 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Особи 9 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6.04.2016 у справі №824/3/16-а.
Особа 9 зазначала, що суддя Особа 8, постановляючи вказану ухвалу, мотивував її тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і
викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, керуючись п.4 ч.2 ст.213 Кодексу адміністративного судочинства.
Такі дії судді, на переконання Особи 9, слід розцінювати як незаконну відмову в доступі до правосуддя, гарантованому стст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 23.05.2016 зазначену скаргу було передано члену ВРЮ Особі 10 для проведення перевірки.
За результатами перевірки Особа 10 2.07.2016 склав висновок, в якому зазначено, що, хоча наведені у скарзі (заяві) доводи про незаконне позбавлення Особи 9 доступу до правосуддя в ході перевірки не знайшли свого підтвердження, описані у скарзі (заяві) обставини свідчать, що постановлена суддею Особа 8 18.04.2016 ухвала не містить належних мотивів відхилення зазначених у касаційній скарзі аргументів, а дії судді при її постановленні містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пп.«б» п.1 ч.1 ст.92 закону №2453-VI, згідно з яким суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження в разі умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Враховуючи викладене, член ВРЮ Особа 10 запропонував рекомендувати прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВАС Особи 8.
12.07.2016 дисциплінарна секція ВРЮ дійшла висновку рекомендувати відкрити дисциплінарну справу стосовно позивача.
Ухвалою Ради від 5.08.2016 було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ВАС
Особи 8.
20.09.2016 дисциплінарна секція ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу стосовно позивача, рекомендувала притягнути Особу 8 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
За результатами розгляду матеріалів перевірки, проведеної членом ВРЮ Особою 10 за скаргою Особи 9 на дії судді ВАС Особи 8 та висновку дисциплінарної секції Ради від 20.09.2016, ВРЮ 27.09.2016 прийняла рішення.
Підставами для прийняття рішення стали висновки, зроблені за результатами аналізу зібраних матеріалів, які свідчили про те, що хоча наведені у скарзі Особи 9 доводи про незаконне позбавлення її доступу до правосуддя в ході перевірки не знайшли свого підтвердження, але постановлена суддею Особою 8 ухвала від 18.04.2016 не містить належних мотивів відхилення зазначених у касаційній скарзі аргументів, а дії судді при її постановленні мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пп.«б» п.1 ч.1 ст.92 закону №2453-VI.
Зазначене порушення, на думку ВРЮ, вчинене суддею Особою 8 унаслідок недбалості. Обставин, що вказували б на умисність дій судді, у ході проведення перевірки та розгляду дисциплінарної справи не встановлено. Водночас суддя з високим рівнем кваліфікації, яким є Особа 8, повинен був знати про вимоги закону щодо необхідності наведення належних мотивів стосовно суті спору в будь-якому судовому рішенні та про відповідальність за недотримання цієї вимоги.
ВАС постановою від 8.11.2016 позов задовольнив: визнав незаконним і скасував рішення ВРЮ від 27.09.2016 №2940/0/15-16 про притягнення судді ВАС Особи 8 до
дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. Вирішено питання щодо судового збору.
ВАС, задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що під час прийняття ВРЮ рішення не встановлено вчинення Особою 8 дій, передбачених пп.«б» п.1 ч.1 ст.92 закону №2453-VI, що свідчить про протиправність притягнення Особи 8 до дисциплінарної відповідальності та є підставою для скасування відповідного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених ст.72 цього кодексу.
До того ж у своєму рішенні суд зазначив, що оскільки ВРЮ не довела правомірності прийнятого рішення, то позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення підлягають задоволенню, а спірне рішення — визнанню незаконним і скасуванню.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ВРЮ звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.237 КАС, в якій просить скасувати постанову ВАС від 8.11.2016 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник ВРП заяву підтримала та навела доводи на її обґрунтування.
Представники позивача, вважаючи оскаржуване рішення ВАС законним та обґрунтованим, просили відмовити в задоволенні заяви про його перегляд.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в заяві та запереченнях
до неї доводи, вважає, що заява ВРП підлягає задоволенню з таких підстав.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами (ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 Основного Закону).
Відповідно до ст.37 закону «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів вищих спеціалізованих судів, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо них, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування та порядок погашення визначаються законом «Про судоустрій і статус суддів».
Частинами 2 та 3 ст.93 закону №2453-VI встановлено, що право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи — через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування — через своїх представників. Вища кваліфікаційна комісія суддів і ВРЮ затверджують та розміщують на офіційному веб-порталі судової влади зразок скарги (заяви) щодо поведінки судді.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.95 закону №2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення. За зверненням, яке відповідає встановленим
цим законом вимогам та не підлягає поверненню, членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, проводиться перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження. Така перевірка проводиться в порядку, встановленому цим законом.
Підставами для застосування можливого дисциплінарного стягнення за вказаними відповідачем мотивами в рішенні визначено пп.«б» п.1 ч.1 ст.92 закону №2453-VI.
Згідно із пп.«б» п.1 ч.1 ст.92 закону №2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
У мотивувальній частині ухвали від 18.04.2016 суддя Особа 8 зазначив, що «обґрунтування даної касаційної скарги Особи 9 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки матеріалів справи. Наведені у касаційні скарзі доводи та зміст оскаржуваного судового рішення також не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності із стст.225—227, 229 КАС є підставами для зміни та скасування судом касаційної інстанції судового рішення».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 КАС ухвала суду касаційної інстанції включає, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положень закону, яким він керувався.
Суд касаційної інстанції зобов’язаний викласти в мотивувальній частині ухвали свої
міркування щодо правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій матеріальних та процесуальних норм і послатися на закон, котрим керувався при постановленні ухвали.
Відхиляючи касаційну скаргу, суд касаційної інстанції повинен навести в ухвалі конкретні обставини і факти, що спростовують наведені в касаційній скарзі доводи. Не допускається саме лише посилання на їх обґрунтованість, недостатність, безпідставність.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинное містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§29—30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Однак, як убачається зі змісту ухвали ВАС від 18.04.2016, у мотивувальній частині цієї ухвали не міститься навіть такого посилання.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку про те, що ВРЮ дійшла правильного висновку, що постановлена суддею Особою 8 ухвала від 18.04.2016 не містить належних мотивів відхилення наведених у касаційній скарзі Особи 9 аргументів, а дії судді при її постановленні мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пп.«б» п.1 ч.1 ст.92
закону №2453-VI, приймаючи рішення про притягнення судді ВАС Особи 8 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, ВРЮ діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до пп.«а» п.2 ч.2 ст.243 КАС за наявності підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.237 цього кодексу, суд має право в разі неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.
З урахуванням наведеного постанова ВАС від 8.11.2016 підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.
Керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ВРЮ задовольнити.
Постанову ВАС від 8.11.2016 скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Особи 8 про визнання незаконним та скасування рішення ВРЮ від 27.09.2016 №2940/0/15-16 про притягнення судді ВАС Особи 8 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 К
_03_03.png)
