Однією з вимог для зайняття суддівської посади є 5-річний (раніше — 3-річний) стаж роботи у сфері права. Втім, деяким правникам, які не мали відповідного досвіду, вдалося пройти всі процедури. Вища рада юстиції відмовилася вносити подання Президентові про призначення таких осіб. У свою чергу Верховний Суд України пояснив, чому в певних випадках Рада була не права.
Важливий момент
На одному з останніх брифінгів суддя-спікер Судової палати в адміністративних справах ВСУ Олександр Прокопенко звернув увагу журналістів на особливості розгляду справ, які стосуються оскарження рішень ВРЮ про відмову у внесенні подання главі держави щодо призначення правників на суддівські посади. Зокрема, до прийняття такого вердикту Раду підштовхнув той факт, що дехто з претендентів на мантії, подаючи документи про участь у доборі, не мав 3-річного досвіду.
«Оскільки ВРЮ встановила порушення визначеного законом «Про судоустрій і статус суддів» порядку призначення особи на посаду судді, слід відмовити у внесенні подання Президентові про її призначення. У зв’язку із цим ВККС належить ужити заходів щодо неухильного виконання вимог закону,
допускаючи до добору кандидатів на посаду судді лише осіб, які відповідають установленим Конституцією та цим законом вимогам до кандидата на посаду судді на момент подання ними заяв про участь у доборі, та надаючи рекомендацію лише таким особам», — ідеться в одному з рішень ВРЮ.
У свою чергу, як розповів О.Прокопенко, один з претендентів, не одягнувши омріяної мантії, звернувся до Вищого адміністративного суду, який скасував вердикт Ради та зобов’язав її розглянути рекомендацію «кваліфікаційників» про призначення на посаду. Коли така справа дійшла до ВСУ, то він установив: ВРЮ була права і кандидату, якому не вистачає кількох місяців чи днів стажу, визначеного законом, навіть на думку не має спадати подавати документи для участі в доборі.
Втім, зауважив О.Прокопенко, є винятки з правил. Він розповів про справу №П/800/556/16 (детальніше див. стор.8), в якій «верховники» захистили права кандидата, котрому ВРЮ перекрила шлях до храму Феміди.
ВККС нічого не помітила
Судова історія розпочалася ще минулого року. Так, у жовтні 2016-го кандидатка звернулася до ВАС з позовом до ВРЮ, в якому просила визнати незаконним та скасувати «відмовний вердикт» Ради про призначення її на посаду у Нововолинському міському суді Волинської області, а також зобов’язати розглянути рекомендацію ВККС.
Позивачка обґрунтувала свої вимоги тим, що ВРЮ безпідставно відмовила їй, вважаючи, що стаж роботи у галузі права не відповідає вимогам до претендента на мантію, передбаченим ч.3 ст.127 Конституції та ч.1 ст.65 закону «Про судоустрій і статус суддів» від
7.07.2010 (чинного на час виникнення спірних відносин). До того ж претендентка звернула увагу суду на важливу деталь: коли «кваліфікаційники» надавали рекомендацію, її стаж роботи у галузі права становив 5 років 9 місяців.
У свою чергу ВРЮ наполягала: кваліфкомісія допустила позивачку до добору без дотримання встановлених вимог, а саме — за відсутності 3-річного правового досвіду. Як з’ясував ВАС, 6 листопада 2012 р. кандидатка на сайті ВККС попередньо зареєструвалася як особа, котра претендує на крісло володаря мантії. А вже 19 листопада звернулася до ВККС із заявою про участь у доборі, до якого й була допущена.
Претендентка успішно пройшла анонімне тестування та спеціальну підготовку в Національній школі суддів, склала кваліфікаційний іспит та була зарахована до резерву. У вересні 2016-го вона отримала «благословення» ВККС на роботу в Нововолинському міському суді Волинської області. Виходить, що новий склад комісії фактично підтвердив рішення попередників: кандидатка відповідає вимогам для зайняття крісла у храмі Феміди. Але ВРЮ із цим не погодилася.
Вина позивача відсутня
Водночас ВАС вирішив, що правда — на боці претендентки і ВККС та Рада повинні розглянути рекомендацію «кваліфікаційників». «Колегія суддів ВАС дійшла висновку, що визначальною є наявність або відсутність необхідного стажу саме на момент прийняття рішення про рекомендацію ВККС. З матеріалів справи вбачається, що на дату звернення (листопад 2012 р.) заявниці до ВККС стаж її роботи в галузі права становив 2 роки 11 місяців 15 днів. Рекомендацію ж про
призначення позивачки на посаду ВККС унесла до ВРЮ у 2016 році», — йдеться в постанові «адміністративників».
ВАС звернув увагу на те, що, подаючи пакет матеріалів, кандидатка не намагалася приховати чи змінити наведені в них відомості, не мала наміру свідомо обійти закон чи ввести в оману «кваліфікаційників».
«У спірній ситуації вина позивачки відсутня з огляду на те, що обов’язок щодо перевірки відповідності осіб вимогам, установленим для кандидатів на посаду судді законом «Про судоустрій і статус суддів», покладено на ВККС. Проводячи перевірку поданих кандидатами на посаду судді документів, ВККС має діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законом, а тому навіть за наявності помилки кандидат на посаду судді не повинен відповідати за дії органу державної влади», — такого висновку дійшла колегія адмінінституції.
Коли ВРЮ не права
Реакція ВРЮ була передбачуваною: вона оскаржила вердикт «адміністративників» до ВСУ. Як не дивно, але люди в червоних мантіях цього разу не погодилися з позицією Ради. У той же час вони не підтримали думку ВАС стосовно того, що претендент повинен мати 3-річний правовий стаж на момент надання йому рекомендації для зайняття суддівського крісла.
Які ж аргументи переконали «верховників» у тому, що вердикт ВРЮ необхідно скасувати? Так, О.Прокопенко наголосив: саме в цій справі є одна особливість. ВККС визначилася, що охочі здійснювати правосуддя повинні подавати документи для участі в доборі в період з 12 листопада до 6 грудня 2012-го. Крім того, вони не могли самотужки обирати дату та час подання пакета актів. Адже день прийому
визначали «кваліфікаційники».
Претендентка отримала «виклик» на 19 листопада. Але 3-річний стаж роботи почав відлік після 4 грудня. Виходить, якби ВККС покликала її в гості трохи пізніше (а це вона могла зробити, бо прийом документів закінчився 6 грудня), то жодних проблем з обчисленням правового досвіду не виникло б. Зважаючи на ці обставини, ВСУ відмовив ВРЮ в задоволенні позову. Це означає, що претендентку незаконно позбавили мрії про мантію. Та чи одягне вона її? Це тема вже для окремої публікації.
Одна палата — різні позиції
Питання визначення стажу потенційних законників можна було б уважати закритим. Адже ВСУ, розглянувши кілька справ, які стосуються досвіду претендентів, висловив правову позицію: на момент подання документів до ВККС особа, стаж роботи в галузі права якої становить менш як 3 роки, не може бути допущена до участі в цій процедурі.
Проте є одне «але». У травні минулого року ВСУ прийняв постанову у справі №800/344/15, яка теж стосується стажу претендента на мантію, якому ВРЮ відмовила у внесенні подання Президентові про призначення до Господарського суду Луганської області. У свою чергу ВАС підтримав позицію Ради, мовляв, позивач на момент подання документів до ВККС разом із заявою про участь у доборі мав лише 2 роки 10 місяців правового стажу. Хоча кандидат стверджував, що, коли «кваліфікаційники» давали йому рекомендацію, його досвід роботи становив уже 4 роки 9 місяців.
«Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що визначальною є наявність або
відсутність необхідного стажу саме на момент прийняття рішення про рекомендацію ВККС», — зазначається у постанові «верховників», до яких звернувся згаданий претендент.
ВСУ скасував рішення ВАС і прийняв нове, зобов’язавши ВРЮ розглянути рекомендацію ВККС про призначення особи до Господарського суду Луганської області.
Тобто фактично час вплинув на позицію «верховників»: якщо у 2016-му вони вважали, що претендент повинен мати 3-річний стаж на момент «благословення» ВККС для зайняття суддівського крісла, то в нинішньому — на момент подання документів для участі в доборі. Можливо, уже новий ВС унесе ясність у питання обчислення стажу.
Як би там не було, але «чаклувати» над справами, які стосуватимуться долі претендентів на мантії, ВС, мабуть, усе ж таки доведеться. Адже у квітні ВККС оголосила черговий, четвертий, добір кандидатів на суддівські посади. Документи подали 5336 осіб. Безперечно, таку кількість «кваліфікаційники» не допустять до участі в доборі, адже ще ніколи не було такого, щоб усі претенденти відповідали вимогам для зайняття крісел у храмах Феміди.
Принаймні, за інформацією ВККС, до них звернулося 96 осіб, які не досягли 30-річного віку. Хоча як у Конституції, так і в законі «Про судоустрій і статус суддів» чітко записано: на посаду судді може бути призначений громадянин, якому виповнилося 30 років. Крім того, законодавець завбачливо записав у згаданому акті: до добору допускаються особи, які подали всі необхідні документи та відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді на день подання заяви про участь у доборі. А оскільки кожен
претендент сам обирає, в який день надсилати «кваліфікаційникам» документи, то комісію вже не звинуватиш у свавільності.
ПРЯМА МОВА
Олександр ПРОКОПЕНКО,
суддя-спікер Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України:
— Недавно наша палата розглянула таку справу. Один із претендентів станом на 2012 р., коли був оголошений добір кандидатів на посаду судді, мав стаж роботи в галузі права 1 рік 11 місяців. З незрозумілих причин у той період Вища кваліфікаційна комісія суддів допустила його до участі в доборі. Кандидат успішно пройшов усі етапи добору: тестування, навчання, кваліфікаційний іспит. І коли у 2016 р. був оголошений конкурс, він подав документи для участі в ньому. ВККС рекомендувала його на посаду в одному із судів. Утім, Вища рада юстиції не погодилася з таким рішенням ВККС і відмовила цьому претенденту у внесенні подання щодо призначення на посаду судді. Вищий адміністративний суд скасував таке рішення ВРЮ і зобов’язав переглянути його. Тепер уже Вища рада правосуддя, не погоджуючись із рішенням ВАС, звернулася до ВСУ. 20 червня Суд розглянув цю справу і встановив, що і ст.127 Конституції, і ст.64 закону «Про судоустрій і статус суддів» (редакція від 7.07.2010. — Прим. ред.) передбачають вимоги для кандидатів на посаду судді, а в ст.65 згаданого закону йдеться про добір кандидатів. Якраз ст.65 відсилає до ст.64: кандидат має відповідати вимогам, зазначеним у ст.127 Конституції і ст.65 закону. Таким чином, на момент подання документів до ВККС особа, яка
мала стаж роботи в галузі права менш ніж 3 роки, не може бути допущена до участі в доборі й претендувати на посаду судді. Із цього приводу фактично сформована правова позиція ВСУ.
_03_03.png)
