«Верховний» координатор,

або Як ВС може стати платформою для захисту та об’єднання помічників служителів Феміди

Уперше за часи незалежності судова система переживає кардинальні зміни, які не можуть не впливати на професію помічника судді. При цьому жоден орган не координує їх роботи, не контролює дотримання прав, соціальних гарантій та належне виконання професійних обов’язків, етики тощо. Чому за багаторічну історію існування професії помічника судді так ніхто й не ініціював ство-рення офіційного підрозділу, який опікувався б долею майже 9 тис. працівників?

«Статусне переформатування»

З часів запровадження інституту помічника судді його статус завжди був неоднозначним. Спочатку помічники перебували на державній службі й обиралися на конкурсних засадах. Із прийняттям закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 правила добору дещо змінилися — право на підбір конкретного помічника отримали виключно судді.

Дійсно, такі законодавчі зміни були досить логічними, адже помічник судді має виконувати доручення безпосереднього керівника а тому такий кадровий підбір є виправданим. Однак з наданням суддям таких повноважень виникла певна колізія в правозастосуванні норм закону «Про державну службу».

З ухваленням нового закону для державних службовців (1.05.2016) помічник судді був позбавлений такого статусу та перейшов у розряд патронатної служби. Таке «статусне переформатування» негативно вплинуло на права та інтереси помічників, зокрема, було зменшено тривалість відпустки з 30 до 24 днів, позбавлено права на її збільшення залежно від стажу роботи, не визначено соціального захисту при звільненні працівника та його подальшої долі як трудової одиниці, не врегульовано питання соціальних та трудових гарантій при ліквідації суду тощо.

Законодавець проігнорував усі ці вкрай важливі аспекти, незважаючи на те що зазначені зміни порушують положення ст.22 Конституції, яка забороняє при прийнятті нових законів звужувати існуючий обсяг прав. Проте намагання спільноти помічників бути почутими, на жаль, залишилися без належної уваги.

Власне, саме тому ініціативна група помічників суддів Вищого адміністративного суду створила ГО «Асоціація помічників суддів України», що захищає права та інтереси представників цієї професії. Основна ідея — створення незалежної платформи для ініціювання законодавчих змін, що поліпшують правове становище помічників, підвищення їхнього професійного рівня, комунікація з представниками інших правничих професій, осучаснення підходів у роботі на рівні з євростандартами закордонних колег, а також висвітлення складних питань у ЗМІ.

«Патронатна» перешкода

За час існування асоціації вдалося багато чого досягти, втім, на громадських засадах важко реалізувати поставлені завдання та ідеї. Саме тому в АПСУ з’явилася пропозиція створити самостійний підрозділ, який об’єднав би всіх помічників на базі нового Верховного Суду. Він має бути при найвищій судовій установі, оскільки саме на такій високій професійній платформі можна вивести професію помічника на зовсім інший рівень розвитку.

Координація роботи помічника судді керівником апарату відповідного суду є доволі формалізованою, адже останній має величезне коло обов’язків, що охоплюють діяльність усієї установи. Тому питання, які мають резонансний, болючий або нагальний характер, дуже часто не підлягають вирішенню керівником апарату.

Більше того, з огляду на юридичну природу посади помічника судді як «служителя» певного патрона виникає багато суперечливих і колізійних аспектів, пов’язаних із симбіозом керівництва: безпосереднім керівником — суддею, керівником апарату, начальником управління/відділу (для апеляційних і касаційних судів) тощо. Створення підрозділу при ВС убезпечило б від конфлікту інтересів та суперечок щодо керівництва й координації роботи помічників та збалансувало б роботу судових установ і апарату судів у цілому.

Напевно, створення згаданої інституції на базі Державної судової адміністрації або Ради суддів є недоцільним, оскільки цей підрозділ має бути живим, динамічним механізмом, функціонувати при установі, в якій теж працюють помічники суддів. Тому й пропонується створити в структурі ВС відділ взаємодії та координації роботи помічників суддів.

Згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних організацій» від 12.03.2005 №179 відділ у складі департаменту (управління) — структурний підрозділ, що утворюється для виконання завдань за одним напрямом (функцією) діяльності органу виконавчої влади.

Тому логічною є концепція заснування такого відділу в складі департаменту та/або управління забезпечення роботи апарату суду або в складі департаменту та/або управління забезпечення роботи керівника апарату ВС чи Голови ВС.

Нині єдиною перешкодою у створенні такої інституції є те, що помічник — патронатний службовець. Тому порядок реалізації ініціативи можливий лише в разі чітко виписаної процедури створення такого самоврядного органу в правовому полі, наприклад у профільному законі, в Положенні про помічника судді, яке затверджує РСУ, тощо. Без правового врегулювання цього питання досягнути поставленої мети буде неможливо.

Усунути колізії

Якби законодавець не позбавив помічників статусу державного службовця, таких процедурних проблем зі створенням підрозділу не виникало б. Саме тому варто звернутися до РСУ з проханням підтримати пропозицію АПСУ щодо повернення статусу державного службовця помічнику судді, а також унести відповідні зміни до Положення про помічника судді. В останньому потрібно передбачити, що окремий підрозділ взаємодії та координації помічників суддів діє на постійній основі на базі ВС.

Утілення в життя ініціативи АПСУ усунула б багато правових колізій, що виникатимуть у процесі реалізації положень нових процесуальних кодексів. Ідеться, зокрема, про запровадження інституту «помічника судді як іншого учасника судового процесу» та здійснення ним функцій секретаря судового засідання; про відповідальність помічника судді як особи, котра має нести тягар відповідальності за дотримання норм, передбачених законом «Про запобігання корупції».

Зміни містяться в ст.64 Господарського процесуального кодексу, в ст.67 Цивільного процесуального кодексу та в ст.62 Кодексу адміністративного судочинства. Без повернення помічників на державну службу та/або надання окремого статусу, що прирівнює їх до держслужбовців, такі зміни неможливо реалізувати з дотриманням усіх прав та інтересів. Саме тому пропонується створити важливий інститут — окремий підрозділ взаємодії помічників суддів не тільки між собою, а й між органами держвлади, суспільством.

Цей підрозділ слід наділити такими повноваженнями: здійснення моніторингу законодавства та участь у розробленні проектів законів, які стосуються діяльності помічника судді; захист прав та інтересів; організація та координація роботи помічників, підвищення професійного рівня підготовки. Крім того, підрозділ міг би ініціювати проведення круглих столів та обговорення проблем, з якими стикаються помічники; моніторити ситуації, коли в роботі помічників може виникнути конфлікт інтересів; використовувати медіацію як інструмент вирішення трудових спорів між помічниками, суддями та працівниками апарату суду; забезпечувати самоврядування помічників суддів тощо.

Упровадження цих інструментів і створення єдиної централізованої платформи для взаємодії помічників суддів позитивно вплинуть на роботу судової системи.