04 березня 2019 року Горностаївським районним судом Херсонської області задоволено позов до інспектора другого взводу першої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Калабугіної Євгенії Ігорівни про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Постанову серії НК № 962170 від 09 лютого 2019 року, винесену інспектором другого взводу першої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Калабугіною Євгенією Ігорівною, про накладення на громадянина Р адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у виді штрафу в сумі 255 грн. - скасовано.
Справу відносно громадянина Р про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП - закрито.
Позивач посилається в обґрунтування свого позову на те, що постановою інспектора другого взводу першої роти четвертого батальйону УПП в Миколаївській області ДПП Калабугіної Є.І. від 09 лютого 2019 року серії НК № 962170 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 255 грн. за те, що 09 лютого 2019 року о 14.46 годин на автодорозі "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" він, керуючи автомобілем "Peugeot Boxer", номерний знак НОМЕР_1, в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 81 км/год., перевищивши обмеження швидкості руху на 31 км/год, чим порушив п.12.4Правил дорожнього руху. З постановою відповідача він не згоден та вважає її незаконною, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху. Так, 09 лютого 2019 року на автодорозі "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" в межах населеного пункту - м.Миколаїв він, керуючи автомобілем "Peugeot Boxer", номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 50 км/год., відповідно до вимог п.12.4 ПДР. Не маючи жодних приводів та підстав, незважаючи на його категоричні заперечення, інспектор другого взводу першої роти четвертого батальйону УПП в Миколаївській області ДПП Калабугіна Є.І. винесла постанову про накладення на нього штрафу в сумі 255 грн. Крім того, відповідач не мала права виносити постанову про накладення адміністративного стягнення за місцем зупинки транспортного засобу, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року в справі № 5-рп/2015. На підставі викладеного, просить суд скасувати вказану постанову про накладення на нього адміністративного штрафу та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначено судове засідання, відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
01 березня 2019 року від представника відповідача Букрєєва Є.С. надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечив проти позову. Так, представник відповідача стверджує, що 09 лютого 2019 року на автодорозі "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ", керуючи автомобілем "Peugeot Boxer", номерний знак НОМЕР_1, в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 81 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху. Відповідач винесла постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1ст.122 КУпАП - штрафу в сумі 255 грн. Постанова винесена на місці вчинення правопорушення, відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову. До відзиву додано оптичний диск з фотознімками та відеозаписом з місця події.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - своєю заявою до суду просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів.
В судове засідання відповідач інспектор другого взводу першої роти четвертого батальйону УПП в Миколаївській області ДПП Калабугіна Є.І. не з'явилась, причин своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялась належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, з врахуванням поданого її представником відзиву на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
09 лютого 2019 року відповідач - інспектор другого взводу першої роти четвертого батальйону УПП в Миколаївській області ДПП Калабугіна Є.І. винесла постанову серії НК № 962170, якою притягнула позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та піддала його адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 255 грн.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 09 лютого 2019 року о 14.46 годин на автодорозі "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Peugeot Boxer", номерний знак НОМЕР_1, в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 81 км/год., перевищивши обмеження швидкості руху на 31 км/год, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху. Вимірювання швидкості руху здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості "TruCAM LTI 20/20" серії ТС № 001146.
Позивач ОСОБА_1 категорично заперечує проти обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, посилаючись на те, що 09 лютого 2019 року на автодорозі "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" в межах населеного пункту - м.Миколаїв він, керуючи автомобілем "Peugeot Boxer", номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 50 км/год., відповідно до вимог п.12.4 ПДР.
Згідно п.12.4 Правил дорожнього руху - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно ч.1 ст.122 КУпАП до адміністративної відповідальності притягається водій за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд критично оцінює надані представником відповідача заперечення проти позову, фотознімки та відеозапис з місця події.
Так, з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення та наданих представником відповідача доказів вбачається, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості "TruCAM LTI 20/20" серії ТС № 001146. Проте, зазначений прилад не включений до номерів зразків об'єкта експертизи, на які поширюється дія експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 27 вересня 2018 року про проведення державної експертизи в сфері криптографічного захисту інформації. Таким чином, суду не надано жодних відомостей про те, що вимірювач швидкості "TruCAM LTI 20/20" серії ТС № 001146 пройшов перевірку, обов'язковість якої передбачена Порядком проведення перевірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженимнаказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
При цьому, відзив на позовну заяву обґрунтовується доводами про використання лазерного вимірювача швидкості "TruCAM LTI 20/20" серії ТС № 000760, хоча вимірювання швидкості руху автомобіля позивача ОСОБА_1 здійснювалось приладом "TruCAM LTI 20/20" серії ТС № 001146.
З наданих фотознімків та відеозапису вбачається, що 09 лютого 2019 року вимірювач швидкості "TruCAM LTI 20/20" серії ТС № 001146 використовував поліцейський Момотенко В.В. Однак, з розстановки сил та засобів взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області вбачається, що 09 лютого 2019 року співробітники Момотенко В.В. та Калабугіна Є.І., яка є відповідачем в даній адміністративній справі, несли службу в різних екіпажах, що виключає одночасне використання ними одного приладу вимірювача швидкості.
Суду не надано жодних доказів про те, що відповідач - інспектор другого взводу першої роти четвертого батальйону УПП в Миколаївській області ДПП Калабугіна Є.І. пройшла заняття в системі службової підготовки по вивченню складових частин, технічних характеристик та порядку використання лазерного вимірювача швидкості "TruCAM".
В оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення та відзиві на позовну заяву немає жодних відомостей про населений пункт, в межах якого позивач перевищив встановлені обмеження швидкості руху.
З наданих фотознімків та відеозапису не вбачається прив'язка до місцевості, на якій вони були виконані, та не міститься будь-яких відомостей про місце перевищення швидкості (населений пункт чи інша дорога).
За таких обставин суд приходить до висновку, що надані відповідачем та представником відповідача докази не можна вважати належними, допустимими та достатніми.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, відповідач - інспектор другого взводу першої роти четвертого батальйону УПП в Миколаївській області ДПП Калабугіна Є.І., як суб'єкт владних повноважень, будучи належним чином повідомлена про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів про відповідність оскаржуваної постанови обставинам справи та на підтвердження вини позивача. В судовому засіданні пояснення позивача не спростовані.
Разом з тим, суд критично оцінює доводи позивача ОСОБА_1 про те, що відповідач не мав права виносити постанову про накладення адміністративного стягнення за місцем зупинки транспортного засобу, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року в справі № 5-рп/2015.
Так, відповідно до висновків, викладених у вказаному рішенні Конституційного Суду України, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. В аспекті питання, порушеного у конституційному поданні, положення ч.1 ст.276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14 липня 2015 року № 596-VIII до Кодексу України про адміністративні правопорушеннята Закону України "Про дорожній рух" внесено зміни, які були направлені на істотну зміну та спрощення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху саме для працівників поліції. Внесені зміни стосувались зокрема ст.ст.33, 222, 258, 276 КУпАП. Перелік правопорушень, в яких адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, було розширено тими правопорушеннями, які відносяться до компетенції Національної поліції.
Згідно ч.1, ч.2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушенняправил дорожнього руху (зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ч.1, ч.3 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
За приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справ та накладення штрафу інспектором поліції фактично відбувається у спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачені.
Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та притягнення особи до відповідальності відбувається безпосередньо на місці його вчинення та без складання відповідного протоколу. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Згідно п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч.1 ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
_03_03.png)
