24 червня 2018 року близько 21.20 годин обвинувачений громадянин М , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21099 ЗНГ, рухаючись в с.Каїри Горностаївського району Херсонської області по вулиці Таврійська зі сторони вулиці Кооперативна в напрямку провулку Козацький, поблизу житлового будинку по вулиці Таврійська,51, в порушення вимог п.2.3 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, а саме: відволікся від керування транспортним засобом, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода, яка рухалась в попутному напрямку по правому краю проїзної частини із дитячим візком, в якому знаходилась малолітня дитина , внаслідок чого спричинив останнім тяжкі тілесні ушкодження, від яких громадянка померла на місці події, а малолітня дитина померла в той же день в Каховській центральній районній лікарні.
Тим самим обвинувачений громадянин М вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286 КК України за кваліфікуючими ознаками "порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб".
Далі, 24 червня 2018 року близько 21.20 годин обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21099 ЗНГ, рухаючись в с.Каїри Горностаївського району Херсонської області по вулиці Таврійська зі сторони вулиці Кооперативна в напрямку провулку Козацький, поблизу житлового будинку по вулиці Таврійська,51, здійснив наїзд на пішохода та на дитячий візок, в якому знаходилась малолітня, які перебували на правому краю проїзної частини, здійснюючи рух у попутному напрямку, маючи реальну можливість впевнитись у тому, що останні перебувають в небезпечному для життя стані та позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, умисно не виконав вимоги п.2.10 (а), (г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не залишився на місці події, а на автомобілі, причетному до дорожньо-транспортної пригоди, поїхав з місця події, не надавши допомогу останнім, внаслідок чого від заподіяних тілесних ушкоджень громадянка померла на місці події, а малолітня дитина померла у лікувальному закладі.
Тим самим обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.135 КК України - "завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, особою, яка мала змогу надати їй допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан".
В судовому засіданні обвинувачений громадянин М винним себе визнав частково та пояснив, що 24 червня 2018 року в себе дома він випив стакан пива, після чого вирішив поїхати до свого кума. В той же день близько 21.20 годин на своєму автомобілі ВАЗ-21099 ЗНГ, він рухався в с.Каїри Горностаївського району Херсонської області по вулиці Таврійська зі сторони вулиці Кооперативна в напрямку провулку Козацький. Він на мить відволікся від дороги на автомагнітолу, а коли підняв голову, то прямо перед автомобілем побачив людей, які йшли посеред дороги. Він не встиг зреагувати та наїхав на пішоходів. Він, не гальмуючи, проїхав близько 150 - 200 метрів, де зупинився. З автомобіля він не виходив, бо зрозумів, що збив людину, тому боявся самосуду. Для зняття емоційної напруженості він випив коньяк, який лежав в його автомобілі, після чого поїхав до Горностаївського ВП Каховського ВП ГУНП в Херсонській області, де зізнався у вчиненому.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, визнав себе винуватим. Проте, просить врахувати, що на момент наїзду на пішоходів він не вживав алкогольних напоїв - коньяк він випив після дорожньо-транспортної пригоди. Також просить врахувати, що пішоходи йшли посеред дороги, створюючи перешкоди для руху транспортних засобів.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, своєї провини не визнав, оскільки він не зупинився на місці події через те, що боявся самосуду людей. Від відповідальності він не переховувався. Навпаки, з місця дорожньо-транспортної пригоди він відразу добровільно поїхав до Горностаївського ВП Каховського ВП ГУНП в Херсонській області, де зізнався у вчиненому. Він не може пояснити, чому на місце події не викликав швидку медичну допомогу та чому проїхав мимо Горностаївської центральної районної лікарні, не повідомивши їм про травмування людей.
У вчиненому щиро кається.
Відповідальність за сукупністю злочинів (ст.286, ст.135 КК України) настає для водія, який порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження потерпілому, і завідомо залишив його без допомоги.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що обвинувачений, порушивши правила безпеки дорожнього руху та здійснивши наїзд на пішоходів, поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди, не зупинившись та не надавши допомоги постраждалим. Це підтверджується поясненнями самого обвинуваченого, а також поясненнями потерпілої та свідків.
Пояснення обвинуваченого про те, що він не надав допомоги постраждалим, оскільки боявся самосуду людей, суд сприймає як спосіб захисту від кримінальної відповідальності, оскільки жодних об`єктивних підстав для цього не існувало.
Факт того, що обвинувачений після вчинення дорожньо-транспортної пригоди добровільно з`явився до Горностаївського ВП Каховського ВП ГУНП в Херсонській області, не спростовує його провини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України.
Крім того, суд звертає увагу, що обвинувачений, достовірно усвідомлюючи, що він наїхав на пішоходів, не повідомив про це жодний заклад охорони здоров`я, хоча мав можливість це зробити як по телефону, так і проїжджаючи мимо Горностаївської центральної районної лікарні.
Об`єктивно з`ясувавши обставини, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, доведена повністю, а заперечення обвинуваченого пов`язані виключно з його наміром зменшити ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та пом`якшити покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, посередню характеристику за місцем проживання та позитивні громадські характеристики.
Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування потерпілій майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінальних правопорушень, примирення з потерпілою.
Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінальних правопорушень особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
За таких обставин суд вважає, що обвинувачений повинен нести покарання за ч.3 ст.286 КК України - у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, за ч.1 ст.135 КК України - у виді позбавлення волі, за сукупністю злочинів згідно ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Таким чином судом було визнано громадянина М винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.
Призначено покарання:
-за ч.3 ст.286 КК України - на п`ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки,
-за ч.1 ст.135 КК України - на один рік позбавлення волі,
-за сукупністю злочинів згідно ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на п`ять років позбавлення волі з поміщенням засудженого до кримінально-виконавчої установи закритого типу, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Запобіжний захід відносно громадянина М до набрання вироком законної сили не обирати.
Строк відбування покарання громадянину М рахувати з моменту його фактичного затримання. В строк покарання зарахувати попереднє ув`язнення з 25 червня 2018 року по 09 грудня 2018 року (включно).