15 серпня 2019 року Горностаївським районним судом задоволено позов Громадянки Ю до громадянина Л та Громадянина К про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та визнано громадянина Л та Громадянина К , такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позивач посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що з 1995 року на праві приватної власності йому належить житловий будинок садибного типу. В 2011 році відповідач, з якою позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з жовтня 2009 року по грудень 2014 року, та її дочка - відповідач за згодою власника були зареєстровані в його житловому будинку. В грудні місяці 2014 року відповідачі, не знявшись з реєстрації у житловому будинку позивача, виїхали за межі Горностаївського району Херсонської області та з того часу місце їхнього проживання (перебування) є невідомим. Реєстрація відповідачів у вказаному житловому будинку порушує права позивача як власника нерухомого майна, оскільки останній не має можливості вільно користуватись та розпоряджатись своєю власністю. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Крім того, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачів на його користь витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн.
Ухвалою суду від 05 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
Ухвалою суду від 10 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - своєю заявою до суду позивач просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів.
В судове засідання відповідачі не з`явились, причин своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їхньої відсутності не подавали, відзиву на позовну заяву не подавали. Про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями за адресою місця їхнього проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу заочно, за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
З 1995 року позивачеві на праві приватної власності належить житловий будинок садибного типу.
В 2011 році за згодою власника - позивача у вказаному житловому будинку були зареєстровані відповідачі.
В грудні місяці 2014 року відповідачі, не знявшись з реєстрації у житловому будинку позивача, виїхала за межі Горностаївського району Херсонської області та з того часу місце їхнього проживання (перебування) є невідомим.
Реєстрація особи у жилому приміщенні передбачає ряд прав такої особи, зокрема, право на користування житлом. Оскільки відповідачі не є членами сім`ї власника житлового будинку, тому право відповідачів на користування спірним житлом пов`язано з його наймом.
Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України.
Згідно ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Визначальним для захисту права на підставі вказаних норм закону є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Водночас відповідно до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Виходячи з того, що Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).
За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки , які не є членами сім`ї позивача, не проживають за місцем реєстрації та створюють останньому перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном, тому вказане порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
_03_03.png)
